Герой афганської війни, удостоєний багатьох бойових орденів та Золотої Зірки Героя Радянського Союзу, на пропозицію обійняти високу військову посаду в Москві відповів: “Я – українець і хотів би продовжити службу в Україні”.

Вольовий, жорсткий, але справедливий командир з вересня 1993 року розпочав виконувати дуже відповідальне завдання – готувати підрозділи спеціального призначення ГУР МО України, так, як підказував його багаторічний бойовий досвід. Як бойовий командир Ярослав Павлович не мав права відставати від своїх підлеглих. Він звик бути кращим.

8 червня 1994 року під час заняття з водолазної підготовки Герой Радянського Союзу підполковник Горошко трагічно загинув.

У Ярослава Павловича залишилось два сини – Павло та Іван. Вони обидва, як мріяв батько, стали офіцерами. З честю та гідністю нащадки Героя продовжили славні традиції служіння Вітчизні. З перших днів від початку російської збройної агресії вони пішли захищати Україну. Так їх виховав батько. Так він виховав ще багатьох українських воїнів, які й донині з гордістю та вдячністю згадують про свого Вчителя.