Повідомлення
“Хочу, щоб моя країна була моєю країною”
9 жовтня 2014 року
Лише протягом одного місяця під час проведення АТО, волонтер Тетяна Ричкова допомогла десантникам та розвідникам отримати матеріальне забезпечення на понад мільйон гривень
“Хочу, щоб моя країна була моєю країною”

“Скоро приїде Таня”, – звичайні слова сказані після звичайної телефонної розмови. Однак після них суворі обличчя розвідників світлішають, а голоси стають лагіднішими.

Військовий камуфляж, бездоння очей і міцне чоловіче рукостискання тендітної долоні. Вона красива і жіночна, та водночас мужня й наполеглива. Слабка, бо не змогла спокійно пережити напад ворога на її Батьківщину, й разом з тим надзвичайно сильна, бо робить все можливе, а інколи й неможливе, щоб допомогти людям, які Батьківщину захищають.

Спочатку вона забезпечувала підрозділ чоловіка, який відправився на війну добровольцем, а потім стала справжнім “янголом-охоронцем” кількох військових підрозділів. У серпні цього року чоловік Тетяни загинув під час артилерійського обстрілу, однак вона продовжила розпочату справу. Гроші, відкладені на розвиток бізнесу, витратила на намети, спальники і рації для армії. Кевларові шоломи, бронежилети і медикаменти, привезені нею в саме пекло війни, зберегли не одне життя.

Указом Президента України державною нагородою – орденом “Княгині Ольги” ІІІ ступеня Тетяна Ричкова була відзначена з нагоди Дня незалежності України, проте через постійну зайнятість у волонтерській праці отримати її вона змогла лише зараз.

“Ми допомагаємо не заради нагород, ми просто хочемо, щоб все якомога швидше закінчилося”, – говорить Тетяна Ричкова. – Мріяла пекти хліб, а довелося займатися війною. Я просто хочу, щоб моя країна була моєю країною”.

Розвідники – учасники АТО вітають Тетяну Ричкову з нагородою, щиро дякують за підтримку та бажають завжди залишатися прикладом жіночності, відваги й патріотизму.

Зв'язок із ГУР
ГУР МО України
Офіційний телеграм-бот