Повідомлення

“Хочу, щоб моя країна була моєю країною”

9 жовтня 2014 року
Лише протягом одного місяця під час проведення АТО, волонтер Тетяна Ричкова допомогла десантникам та розвідникам отримати матеріальне забезпечення на понад мільйон гривень

“Скоро приїде Таня”, – звичайні слова сказані після звичайної телефонної розмови. Однак після них суворі обличчя розвідників світлішають, а голоси стають лагіднішими.

Військовий камуфляж, бездоння очей і міцне чоловіче рукостискання тендітної долоні. Вона красива і жіночна, та водночас мужня й наполеглива. Слабка, бо не змогла спокійно пережити напад ворога на її Батьківщину, й разом з тим надзвичайно сильна, бо робить все можливе, а інколи й неможливе, щоб допомогти людям, які Батьківщину захищають.

Спочатку вона забезпечувала підрозділ чоловіка, який відправився на війну добровольцем, а потім стала справжнім “янголом-охоронцем” кількох військових підрозділів. У серпні цього року чоловік Тетяни загинув під час артилерійського обстрілу, однак вона продовжила розпочату справу. Гроші, відкладені на розвиток бізнесу, витратила на намети, спальники і рації для армії. Кевларові шоломи, бронежилети і медикаменти, привезені нею в саме пекло війни, зберегли не одне життя.

Указом Президента України державною нагородою – орденом “Княгині Ольги” ІІІ ступеня Тетяна Ричкова була відзначена з нагоди Дня незалежності України, проте через постійну зайнятість у волонтерській праці отримати її вона змогла лише зараз.

“Ми допомагаємо не заради нагород, ми просто хочемо, щоб все якомога швидше закінчилося”, – говорить Тетяна Ричкова. – Мріяла пекти хліб, а довелося займатися війною. Я просто хочу, щоб моя країна була моєю країною”.

Розвідники – учасники АТО вітають Тетяну Ричкову з нагородою, щиро дякують за підтримку та бажають завжди залишатися прикладом жіночності, відваги й патріотизму.