Дорогі співвітчизники!

Рівно 70 років тому наші діди й прадіди звільнили Україну від фашистських загарбників.

Ще в березні 1939 року, коли до початку Другої світової війни залишалося півроку, наша країна однією з перших відчула подих кривавої трагедії. Героїчні захисники Карпатської України вступили у нерівний бій із окупаційними військами. І відтоді протягом шести довгих та неймовірно важких років Україна була ареною спочатку ігрищ двох тоталітарних режимів, а згодом – особливо запеклих та масштабних бойових дій.

Саме тут, на нашій землі, значною мірою визначалася подальша доля світу. У розпал глобального протистояння на території України воюючі сторони провели майже половину всіх стратегічних оборонних і наступальних операцій. Тут було розгромлено більше 60 відсотків сухопутних сил Вермахту. Понад 9 мільйонів вихідців з України стали на бій з ворогом у складі Червоної армії. Ще мільйони українців воювали з нацистами та їх союзниками у складі УПА, у лавах радянських партизанських з’єднань, в рядах Війська Польського, американської, австралійської, британської, канадської армій, загонах французького, югославського та словацького опору.

Внесок українців у справу визволення народів Європи від нацизму та спільну перемогу у Другій світовій війні – беззаперечний. Навіть не будучи незалежною державою, Україна де-факто виявилася важливим учасником Антигітлерівської коаліції і заслужено стала країною-співзасновницею ООН.

За перемогу над фашизмом наш народ заплатив неймовірно високу ціну – мільйони загиблих, поранених та ненароджених. За різними оцінками, від 8 до 9 мільйонів наших земляків полягли на полях боїв, загинули в окупації, у концтаборах, гетто, в’язницях та на каторжних роботах на чужині. Десятки тисяч українських міст і сіл було перетворено на руїни, чверть мешканців залишилися без даху над головою.

Кордони України були непорушними 70 років, поки до нас знову не повернулася війна. Цього разу вона прийшла не із заходу, а зі сходу.

Уперше за 70 років ми знову стали на захист України, її свободи та територіальної цілісності.

Дорогі ветерани!

Я вклоняюся світлій пам’яті ваших полеглих побратимів, усіх співвітчизників, які не пережили ту велику війну.

Я висловлюю кожному з вас сердечну синівську вдячність за мужність у боях і важку працю у повоєнні часи, за стійкість та самопожертву.

Переконаний, що ваші сила духу та непохитна віра у торжество добра над злом завжди надихатимуть нові й нові покоління українців на захист рідної землі та розбудову отчого дому.

Будьте певні: з вами завжди буде любов, пошана та турбота всього Українського народу.

Міцного вам здоров’я та щастя на довгі роки.

Дорогі учасники АТО!

Ви онуки, правнуки та праправнуки тих, хто боронив країну 70 років тому.

Ви гідні нащадки своїх відважних пращурів.

Вся Україна низько вклоняється вам за щоденний подвиг, за мужність та героїзм, з якими ви захищаєте Україну від бойовиків та інтервентів.

Я твердо вірю в нашу перемогу у Вітчизняній війні 2014 року, в те, що мій політико-дипломатичний план спрацює і принесе мир на Донбас і всій Україні.

Народ, який пам’ятає звитяги своїх предків – незборимий.

Кожен, хто у минулому захищав рідну землю, кожен, хто боронить її нині, має бути вшанований суспільством.

Слава Україні!

Президент України
Петро ПОРОШЕНКО
28 жовтня 2014 року