Шановні колеги, бойові побратими!

Двадцять другого червня в Україні відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

У цей день ми вшановуємо пам’ять українців, які загинули в роки Другої світової війни. Втрати України у цій війні перевищили сумарні втрати країн-союзників, а українські міста і села стали ареною масових руйнувань, страждань і людського горя.

Українці воювали на різних фронтах, у різних арміях, але мета була одна — зберегти життя рідних і близьких, захистити світ від “нацизму”, принести мирне буття нащадкам, щоб вони ніколи не знали, що таке війна.

Сьогодні наша країна вкотре потерпає від кривавої агресії російської федерації. Найбільше зло, яке росія чинить у XXI столітті, називається “рашизм”, який за своїми формами й змістом суттєво перевершив “нацизм”.

Кожен із нас особливо гостро усвідомлює ціну свободи, миру та спокою. Російські війська руйнують усе, що стає на їхньому шляху, від рук окупантів гинуть тисячі мирних українців, зокрема наші діти.

Тому 22 червня ми вшановуємо пам’ять жертв війни. Ми схиляємо голови у пам’ять про воїнів, які загинули під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України. Пам’ять про них буде жити у віках, їхні подвиги назавжди залишаться в історії боротьби української нації за свою свободу. Ця пам’ять об’єднує нас, додає сил і впевненості у Перемозі, адже ми — нація сильних, нас не здолати!

Честь і слава всім, хто бореться за вільну Україну!

Слава Україні!