Кажуть, що дитячі мрії практично ні в кого не збуваються. Не те, що вони “захмарні” й нездійсненні, просто з часом ми починаємо інакше дивитися на світ й, відповідно, уявляти в ньому своє місце. Проте, коли ти не змінюєш мрію, а змінюєш себе, для того щоб мрія стала реальністю, – це дорогого варте. Для Сергія Т. служити в розвідці було мрією всього життя. Ще з дитячих років він зачитувався книжками про подвиги всемогутніх “лицарів плаща і кинджала” і надзвичайно хотів бути на них схожим. Розуміючи що розвідник повинен вміти все, Сергій поряд із вивченням іноземних мов та тренуваннями в секції рукопашного бою неабияк захопився авіаційним моделюванням. Саме останнє і вплинуло на його подальшу військову долю. У зону АТО минулорічний випускник військового вишу старший лейтенант Сергій Т. (ім’я та прізвище змінено) потрапив вже як командир підрозділу БПЛА.

Кожен день військовики розпочинають з ранкового огляду повітряного помічника. Оглядають фюзеляж, крила та пропелер, тестують оптику та механізми керування. При цьому доторкаються до літачка з особливою обережністю, трепетом і якоюсь навіть теплотою. За своєю “пташкою” хлопці доглядають так, як дбайливі батьки доглядають за дітьми. Спостерігаєш за цією щоденною процедурою спочатку з гумором, але потім, коли усвідомлюєш, що цей шматок пластику з мікросхемами врятував вже не одне людське життя, й сам проймаєшся до “пташки” повагою.

Сьогодні перед підрозділом старшого лейтенанта Т. стоїть завдання перевірити кар’єр, де, за оперативною інформацією, облаштували своє лігво терористи. Група екіпірується, озброюється, ще раз перевіряє літальний апарат і через кілька хвилин вже готова до виходу. Виходи на бойові завдання з повітряної розвідки, які трапляються й по кілька разів на добу, це теж цілий ритуал. Броньований автомобіль, в якому до місця ведення розвідки транспортують безпілотник, супроводжує група спецназу. На перший погляд пафосно, але коли дізнаєшся, що на них відбувається справжнє полювання, весь автомобіль посічений осколками мін, за збитий БПЛА терористи оголосили винагороду в 10 тисяч доларів, а за вбитого чи полоненого оператора – 25 тисяч, заходи безпеки вже не виглядають такими недоцільними.

Залишивши за спиною останній підконтрольний українським військам блокпост і опинившись на передовій, група звертає з дороги й опиняється посеред безкрайого донецького степу. Здається тут порушені вже майже всі правила безпеки і маскування. Але інакше не можна – для “пташки” потрібен простір для злету і посадки. Поки спецназівці організовують кругову оборону, БПЛА вже готовий до вильоту. Кілька метрів розгону, секундний шум мотора і до цього сріблястий крилатий красень, перетворюючись на чорну цятку, зникає за обрієм.

До початку АТО використанням БПЛА у Збройних Силах України займалися лише ентузіасти, до яких і належить разом зі своїми товаришами Сергій Т. Професійне застосування в бойових умовах безпілотників, мабуть як і все, що останніми роками робилося в планомірно та цілеспрямовано нищеній українській армії, було хіба що на папері. Коли ж розпочалася війна, то, окрім застарілих “Стрижів” та “Рейсів”, скористатися було відверто нічим. Тому небайдужі українці прийшли розвідникам на допомогу. Так, нещодавно безпілотний літальний пристрій для розвідників придбали волонтери та небайдужі тернополяни. Допомогти грошима попросив відомий шоумен Сергій Притула. Гроші зібрали за тиждень. Пристрій та оптичне приладдя передали в АТО. Пристрій обладнаний безшумними двигунами, потужною оптикою для огляду, фото- й відеозйомки, надійними радіопередавачами, приладом нічного бачення та іншим. Також представники Київської благодійної організації “Громадська ініціатива “Повернися живим” передали засоби розвідки та спостереження захисникам Маріуполя. Після передачі технічні засоби направлено до розвідувальних підрозділів, які беруть участь в АТО. Конструюють, збирають безпілотні літальні апарати а потім передають їх розвідникам і представники волонтерської організації “Армія SOS”. Команда “Армії SOS” – півсотні волонтерів з Києва, Дніпропетровська й Одеси та групи діаспорян з Європи, США й Канади. Крім традиційної гуманітарки, волонтери “Армії SOS” допомагають військовим своїми наукоємними розробками. Окрім БПЛА, інженери організації розробили “електронний планшет офіцера артилерії”. Тепер кілька сотень таких планшетів замінили старі й неточні паперові карти нашій розвідці та артилеристам. Військові, щиро вдячні волонтерам та небайдужим людям. Такою допомогою вони справді рятують життя. Зазвичай розвідникам потрібно виконувати завдання на територіях, які під контролем ворогів. Завдяки безпілотникам військовики отримали можливість збирати розвіддані з меншим ризиком для життя.

Тим часом повітряний розвідник, керований групою Сергія Т., вже підлетів до цілі. Тепер для оператора БПЛА – найважчий момент роботи. З 10-, а інколи й 20-кілометрової відстані, за значної висоти та швидкості, треба вміти керувати безпілотником з філігранною точністю. Окрім того, що можна втратити дорогий апарат, не можна допустити й помилки у виконанні розвідувального завдання, адже від цього залежать життя твоїх товаришів. Тому, щоб стати справді професійним оператором БПЛА, окрім кількарічного навчання, потрібно ще й любити свою роботу і, мабуть, як пілоти винищувачів, бути закоханим в небо. На екрані монітора, який встановлено в броньованому автомобілі, можна роздивитись, що відбувається на території кар’єру… Після кількох заходів на ціль присутності терористів не виявлено, і “пташка” отримує електронну команду повертатися до запрограмованого місця. Спецназівці готуються супроводжувати її до табору та поміж собою називають операторів безпілотника “богами”. Кілька хвилин – і чорна цятка знову перетворившись на сріблястого красеня, підлітає і заходить на посадку. В якусь мить вона перетинає лінію між небесною блакиттю та золотою стернею безкрайого донецького степу та опиняється в руках задоволеного хорошою роботою оператора. А небо й земля своїми кольорами ніби утворюють державний прапор вільної незалежної України, яку боронять такі люди, як старший лейтенант Сергій Т.