Після повномасштабного вторгнення терористичної росії Роман, у цивільному житті ― барбер та електромонтажник, став до лав українського війська.

Нині він служить в аеромобільному батальйоні 80 бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України та коригує дії розвідників з повітря.

Буває, що “мавік” після впливу ворожих засобів РЕБ переходить, як каже Роман, у режим “п’яного дядька”. Тоді аеророзвідник з цигаркою в зубах вмикає усю свою концентрацію та кмітливість і, зрештою, повертає контроль над безпілотником.

Та іноді доводиться проводити розвідку на землі ― у місцях, куди Романові “пташки” не долітають.

“Задача була – зайти на 3 кілометри в червону зону на 3 доби. Ми йшли з друзями з інших бригад: саперами та розвідниками. [...] Ми перебували далеко від наших хлопців. У разі чого – підтримки не було б. Я покладався на себе і на Бога. Ми йшли тихо, на дистанції та чули розмови росіян”, ― згадує Роман свій перший рейд у ворожий тил.

Незадовго у тому ж місці дві групи наших розвідників зазнали втрат. Та попри високі ризики, місія, в якій брав участь Роман, завершилась успіхом ― разом з побратимами вони виконали розвідувальне завдання і цілими повернулась на свої позиції.

Під час розвідувально-штурмових виходів група аеророзвідників Романа також здійснює підтримку з повітря.

“Якщо є місця, куди хлопці не можуть дістати, ми робимо скиди з гранат. Потрапляємо. Усе чітко! Воно димить-пищить-верещить, і хлопці далі просуваються. Коли я це бачу на великому екрані, то відчуваю ту саму ейфорію, що й під час сексу!”, – з усмішкою розповідає Роман і додає, що після успішного прикриття побратимів та знищення противника його переповнює бажання з’їсти червоного борщу зі сметаною та салом.

Роман констатує, що нині противник забився в оборону.

“Зараз – наступ, наш час. Ми штурмуємо і просуваємось”, – описує ситуацію завзятий аеророзвідник.