Держава-агресор росія створює так звані “природоохоронні установи” на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської та Херсонської областей.

Функціонування вказаних псевдоорганів спрямоване на зміцнення окупаційного контролю над захопленими гектарами заповідних земель та природними ресурсами України.

Тим часом російська окупаційна армія продовжує нищити українські екосистеми та заповідні зони, перетворюючи їх на простір бойових дій, військових укріплень і катастрофічного забруднення.

Хижацькі дії російських окупантів щодо українського довкілля завдають багатомільярдних збитків і мають ознаки воєнного злочину.

Заповідна земля – під русскім чоботом

У зоні ведення активних бойових дій або під російською окупацією перебувають десятки українських заповідних територій, екосистеми яких зазнають колосальних збитків внаслідок розпочатої москвою війни — Асканія-Нова, “Меотида”, Приазовський національний природний парк, Кінбурнська коса, “Святі Гори”, Кремінські ліси та інші.

Війна та окупація українських земель спричиняють руйнування ґрунтів, пожежі, забруднення паливом, а також пошкодження природних середовищ через мінування, окопи та переміщення важкої техніки.

Військова техніка ущільнює ґрунт, пошкоджує кореневі системи рослин і порушує природний водовідвід. Пальне, мастила та залишки боєприпасів створюють серйозні хімічні ризики для ґрунтів і водних ресурсів. Пожежі знищують рослинність, місця розмноження тварин і кормову базу.

Так, на території Приазовського національного природного парку російські загарбники облаштували полігон для мінометних стрільб. У національному природному парку “Меотида” військові укріплення московитів знищували місця гніздування птахів.

Застарілі танкери змішаного плавання, зокрема й ті, що входять до так званого “тіньового флоту” держави-агресора росії, створюють величезні ризики для морських екосистем. І це лише деякі приклади скоєного окупантами екоциду — як на поневолених територіях України, так і в масштабах світового природного ландшафту.

Чи не найбільше внаслідок російської війни та окупації постраждали об’єкти природно-заповідного фонду на півдні України. За даними Державної екологічної інспекції Південного округу, лише для об’єктів на Херсонщині збитки станом на жовтень 2026 року оцінюються у понад 1,2 трильйона гривень (близько $28 млрд).

Конвенційний злочин проти довкілля

Міжнародне гуманітарне право встановлює обмеження щодо заподіяння шкоди природному середовищу під час війни. Статті 35 та 55 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій вимагають захищати природу від широкомасштабної, тривалої та серйозної шкоди. Римський статут визнає воєнним злочином напад, який свідомо спричиняє таку шкоду.

Окупація не звільняє росію від зобов’язань за міжнародним правом. Водночас створення підконтрольних москві установ не усуває шкоди, вже завданої українському довкіллю, і аж ніяк не гарантує захисту природних комплексів від подальшого руйнування.

Поки кремль посилює незаконну бюрократію задля контролю над окупованими територіями та продовжує бойові дії, українська природа зазнає наслідків війни: від масштабного знищення рослинності й місць існування тварин до забруднення ґрунтів та води.

Для відновлення українських екосистем можуть знадобитись десятиліття часу й зусиль, а частина завданих росією збитків — незворотні.

Повний масштаб шкоди можна буде встановити лише після деокупації тимчасово захоплених територій України та відновлення доступу до них з метою проведення належної екологічної експертизи, а отже — повної оцінки завданих росією збитків та притягнення агресора до відповідальності.