Пшеничний дідух, кутя з горіхами й медом, вертеп, коляда від сусідських дітлахів ― щороку ми дожидаємо світлого дня Христового Різдва, аби побути разом з найближчими.

Уже дванадцятий рік поспіль Україна зустрічає Різдво в умовах війни проти росії. Для багатьох українських родин це означає, що за святковим столом когось дуже бракуватиме.

Тих, хто прямо в цю хвилину знищує московське зло ― тримає лінію фронту, аби пітьма, яка пожирає саме життя, не просунулась далі. Тих, хто дбає про чистоту неба, аби було видно різдвяну зорю.

Тих, хто прямо в цю хвилину когось рятує ― заспокоює, знеболює, оперує, зашиває рани.

Тих, хто в полоні чекає повернення до рідної України.

Тих, чия воля й обов’язок побороли страх ― і вони, з Богом і Україною в серці, вершили правосуддя добра в бою з російськими окупантами та повернулись із битв на щиті.

У Різдво Христове важливо згадати, що ми, українці, ― велика сім’я. У нас немає іншого дому, крім України. Людяність ― наша національна риса.

Нам найдорожчі ― наші традиції, мова й культура, наша земля. Тому ми обрали шлях боротьби за своє і за своїх.

Маємо горою стояти один за одного, підтримувати близьких, бути відповідальними громадянами, відганяти зневіру. Тоді нам стане під силу здолати все.

Різдво Христове ― символ любові й надії на світле майбутнє, ознака циклічного руху добра, яке завжди перемагає дрімучий морок. І так буде!

З Різдвом, українці!

Христос народився! Славімо Його!

Начальник Головного управління розвідки
Міністерства оборони України
генерал-лейтенант Кирило БУДАНОВ