Ємець Максим Михайлович народився у селі Старий Косів Івано-Франківської області.

Навчався у Косівській гімназії-інтернаті.

У підлітковому віці був активним учасником військово-патріотичних організацій УНА-УНСО і “Тризуб” імені Степана Бандери, також брав участь у громадському русі “Народний контроль”.

Закінчив Івано-Франківський фінансово-комерційний коледж імені Степана Граната.

У 2014 році став на захист України. Отримав позивний “Єнот”.

Спочатку служив у батальйоні “Айдар”, а з серпня 2014 – навідником-оператором 54 окремого розвідувального батальйону. Брав участь у боях за Іловайськ і Дебальцеве у складі 10 окремої гірсько-штурмової та 24 окремої механізованої бригад.

У 2018 році закінчив навчання на курсах лідерства у Військовій академії (м. Одеса) та отримав офіцерське звання “молодший лейтенант”.

На початку повномасштабного вторгнення Максим Михайлович був командиром розвідувальної роти 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. У березні 2022 року під час оборони Попасної був важко поранений – пробита легеня та втрачена частина шлунка. Отримав групу інвалідності, але дуже швидко повернувся до строю та мужньо продовжував боронити рідну землю.

У червні 2022 року Максим Ємець був призначений командиром мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, виконував завдання з оборони міста Сіверськодонецьк.

Влітку 2022 року долучився до спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Брав участь в операціях на різних напрямках фронту.

Був одним з тих, хто планував та реалізовував операції зі звільнення Харківської області у 2022 році, зокрема – Балаклійський прорив та деокупацію Куп’янська.

У 2024 році брав участь у наступальних діях Сил оборони України на території російської федерації. Керував оборонними операціями на Харківщині, зокрема у населеному пункті Стариця, коли бійці підрозділів активних дій ГУР МО України спільно з воїнами 42 ОМБр розгромили противника, не давши окупанту просунутися далі.

Максим Ємець постійно прагнув до самовдосконалення і влітку 2024 року вступив до Воєнної академії імені Євгенія Березняка.

Він завжди вирізнявся своєю енергійністю, ініціативністю, гострим розумом, комунікативними здібностями, прагнув бачити обстановку на власні очі, задля організації належної взаємодії з усіма суміжними підрозділами. Був дуже відповідальним і цінував своїх побратимів, неодноразово рятував їх на полі бою з-під обстрілів, ризикуючи життям.

З грудня 2024 року працював над організацією та координацією військових операцій на Покровському напрямку.

04 лютого 2025 року Максим Ємець загинув, потрапивши під щільний ворожий артилерійський обстріл.

Похований на Алеї Героїв у селі Чукалівка Івано-Франківської області.

За час служби був нагороджений медаллю “За військову службу Україні” та орденом “За мужність” III ступеня.

Посмертно майору Максиму Ємцю присвоєно чергове офіцерське звання “підполковник” та нагороджено медаллю “Хрест бойових заслуг”.

Указом Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові підполковнику Ємцю Максиму Михайловичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

За життя офіцер писав вірші. У червні 2025 року на вшанування пам’яті про офіцера видано збірку його поезії “Наше ратне діло та роздуми про вічне”.

Честь і слава Герою України Максиму Ємцю!