Яворський Володимир Володимирович народився у місті Києві.

У 2010 – 2012 роках навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, після закінчення якого вступив до Державного університету телекомунікацій за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”.

Любив активні види спорту і віддавав перевагу тим, в яких можна було проявити себе як командний гравець, котрий робив усе заради команди та її перемоги. З 2006 року професійно займався регбі в спортивному клубі “Антарес”. У 2014 та 2016 роках його команда виграла чемпіонат України з регбі-15 серед команд Вищої ліги, а в 2017 році стали володарями бронзових нагород української Суперліги. Отримав сертифікат тренера 1 рівня від Світової федерації регбі.

За свою прямолінійність, безкомпромісність і відкритість у клубі його називали “Камаз”. Таким був його позивний і в армії.

Працював на добровільних засадах волонтером та інструктором “Аdventure club 4х4” за підтримки Червоного Хреста.

З першого дня повномасштабного вторгнення добровільно вступив до підрозділу територіальної оборони “Щит Васильківщини”, згодом приєднався до підрозділу активних дій “Артан” Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Брав участь у найзапекліших складних операціях. На початку 2023 року був залучений до виконання завдань з оборони міста Бахмут. Під час виконання одного з бойових завдань на околицях міста врятував двох побратимів. Він витягнув їх із палаючого транспортного засобу, ураженого дроном-камікадзе, та надав своєчасну домедичну допомогу. Неодноразово брав у полон ворогів, один із таких випадків потрапив навіть на відео, коли росіянин під час інтерв’ю зізнався, що його захопив особисто “Камаз”.

Навесні 2023 року був задіяний до виконання спеціальних завдань щодо виявлення та ліквідації диверсійно-розвідувальних груп ворога на Харківському напрямку.

Починаючи з липня 2023 року, брав активну участь у спецоперації, що проводилася в акваторії Чорного моря, безпосередньо був залучений до повернення під державний контроль стратегічно важливих газовидобувних платформ у Чорному морі.

Тривалий час брав участь у боях за Бахмут, а навесні 2024 року брав активну участь у боях за Часів Яр, під час яких отримав контузію та поранення верхніх кінцівок середньої тяжкості. Втім ще до завершення лікування повернувся до бойових побратимів. Він виконував завдання на межі людських можливостей по всій лінії фронту, ніколи не пасував перед труднощами, хоча не раз опинявся у справжньому пеклі.

28 – 30 травня 2024 року протягом двох діб його група відбила 6 спроб штурму, сумарно знешкодивши понад 40 окупантів. На третю добу, у сутінках, близько 6 години ранку, Володимир разом із побратимами приховано покинув укріплені рубежі та, подолавши близько 1,5 км пішки, зайняв тактично вивірену позицію для ураження ворожих броньованих автомобілів “Тигр” з гранатомета РПГ-7. З першого пострілу поцілив у ворожий бронеавтомобіль, через хвилину завдав повторного ураження. Машини зупинились і ворожа піхота, яка отримала травми і була дезорієнтована, почала в паніці покидати місце бою, і в цей момент побратими Володимира відкрили вогонь зі стрілецької зброї.

Завдяки рішучим діям бійців під командуванням Володимира Яворського було ліквідовано піхоту ворога та зупинено ймовірний прорив лінії оборони. Але ворог відкрив артилерійський вогонь. Рятуючи пораненого побратима, Володимир отримав осколкове поранення, яке виявилося несумісним із життям.

Похований на Алеї Слави Лук’янівського кладовища у місті Київ.

Указом Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові старшому лейтенанту Яворському Володимиру Володимировичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Відомості про Героя України Володимира Яворського внесені до Книги Слави та Книги Пам’яті Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Честь і слава Герою України Володимиру Яворському!