Винищувачі-бомбардувальники Су-34 — один із ключових компонентів ударної авіації держави-агресора росії у війні проти України. Їхнє застосування як носіїв керованих авіаційних бомб дало змогу окупаційній армії розширити можливості ураження наземних цілей, зокрема в районах активних бойових дій та прифронтових населених пунктах.

Попри значні бойові втрати, росія продовжує виробництво й модернізацію Су-34, намагаючись підтримувати чисельність авіаційного парку та зберігати інтенсивність ракетно-бомбових ударів. Водночас можливості подальшого нарощування цього потенціалу залежать від виробничих потужностей, доступності технологічних компонентів і здатності російського ВПК компенсувати втрати.

Оцінка російського авіапарку Су-34 — обсяги і втрати під час війни

Станом на 22 жовтня 2026 року на озброєнні повітряно-космічних сил рф перебуває близько 140 винищувачів-бомбардувальників Су-34 різних модифікацій, включно з модернізованими Су-34М (Су-34НВО).

Від початку повномасштабного вторгнення росія втратила 43 літаки цього типу знищеними, ще сім зазнали пошкоджень.

Такі втрати — доволі суттєві для авіаційного парку агресора, відновлення якого потребує тривалого виробничого циклу, значних фінансових ресурсів і спеціалізованої промислової кооперації. Для порівняння: кількість знищених Су-34 еквівалентна приблизно 2,5–3 рокам їхнього виробництва за оцінюваних потужностей у 14–18 літаків щорічно.

Важливо — самі лише показники чисельності російського авіапарку Су-34 повною мірою не відображають реальної бойової спроможності. Для такої оцінки необхідно враховувати комплекс факторів — технічний стан літаків, кількість підготовлених екіпажів, інтенсивність експлуатації, можливості технічного обслуговування та поповнення втрат.

Виробництво — де і скільки Су-34 росіяни виготовляють за рік?

Серійне виробництво Су-34 зосереджене на Новосибірському авіаційному заводі імені В. Чкалова, який входить до складу “Об’єднаної авіабудівної корпорації рф”. Виробничі потужності цього підприємства дають змогу виготовляти орієнтовно 14–18 літаків цього типу на рік.

Пріоритет агресора — виробництво модернізованих Су-34М, які отримали вдосконалене бортове обладнання та розширені можливості застосування авіаційного озброєння. Модернізація покликана підвищити ефективність літаків з урахуванням бойового досвіду, здобутого агресором під час злочинної війни проти України.

Водночас виробничі ресурси розподіляються між потребами російської окупаційної армії та експортними замовленнями. Зокрема, частину потужностей залучено до виконання контракту на постачання Су-34МЕ для Алжиру.

Це створює додаткове навантаження на виробничу систему, змушуючи росію балансувати між поповненням власного авіапарку та виконанням міжнародних контрактних зобов'язань.

Утім, у період із 22 жовтня 2025 року до 22 жовтня 2026 року російським повітряно-космічним силам було передано 22 нові Су-34. Цей показник перевищує оцінюваний річний обсяг виробництва на 14–18 машин.

Еволюція тактики застосування Су-34 — від скидання ФАБів до основного носія керованих авіабомб

Упродовж повномасштабної війни росії проти України роль Су-34 в ударній авіації агресора зазнала істотної трансформації.

На початковому етапі вторгнення ці літаки переважно застосовували для бомбардування наземних цілей некерованими авіабомбами, зокрема ФАБ-250, ФАБ-500 М-62 і бетонобійними БетАБ-500. Використання такого озброєння вимагало наближення до цілей, що підвищувало вразливість літаків до українських засобів протиповітряної оборони.

Паралельно Су-34 почали використовувати як носії керованих авіаційних ракет Х-31 і Х-59, а також в окремих випадках — протикорабельних Х-35У для ураження наземних об'єктів.

Принципові зміни в тактиці російської авіації відбулися із масовим упровадженням авіаційних бомб, оснащених уніфікованим модулем планування та корекції (УМПК). Поєднання Су-34 із відносно дешевими комплектами УМПК стало одним із визначальних чинників нарощування російської ударної авіаційної спроможності.

Модулі планерування та корекції дають змогу агресору перетворювати значні запаси звичайних авіабомб на кероване озброєння, придатне для застосування з відстані, що знижує ризики для літаків-носіїв, оскільки Су-34 можуть залишатися поза зонами ураження частини українських засобів ППО.

Застосування Су-34 в російській тактиці “випаленої землі” призводить до масштабних руйнувань інфраструктури, загибелі цивільних і вимушеного переміщення населення з прифронтових громад.

Технологічна залежність та фактор санкцій – слабкі місця агресора

Авіабудівна промисловість держави-агресора росії залишається залежною від складної системи постачання електронних компонентів, високотехнологічного обладнання та спеціалізованих матеріалів.

Особливе значення для росіян мають компоненти бортової електроніки, навігаційних систем, засобів зв'язку та радіоелектронної боротьби, а також промислове й вимірювальне обладнання, необхідне для виготовлення сучасної авіаційної техніки.

Міжнародні санкції ускладнюють доступ російських виробників до частини критично важливих технологій. У таких умовах держава-агресор продовжує використовувати схеми із залученням посередницьких структур, третіх країн та альтернативних каналів імпорту для забезпечення потреб ВПК.

У цьому сенсі гострою проблемою залишається посилення санкційного тиску на росію. Йдеться зокрема про здатність перекривати механізми обходу санкцій, посилювати експортний контроль і обмежувати доступ російських підприємств до критичних виробничих технологій для російської авіабудівної галузі, що дозволяє москві продовжувати геноцидну війну проти України.