Щоб захистити українську землю від ворожого загарбництва та повернути захоплені території, на Сході виконує бойове завдання 24-річий Микола. Дуже світлий, добрий, мужній та симпатичний. Його посмішка зачаровує. Справжній український козак! Родом з Київських земель, ще підлітком мріяв бути військовим, та склалось так, що мусив навчатися на кухаря.

Закінчивши у 2014 році, Микола і не думав працювати за здобутою спеціальністю, адже українській армії в час збройної агресії РФ потрібні були сили. Тому за покликом душі та громадянською свідомістю подався до війська. Свій військовий шлях почав із строкової служби.

– Вона дала мені досвід і розуміння військової справи, – розмірковує солдат.

Строкову службу проходив в навчальному центрі, далі на артилерійській базі постачання, де і підписав контракт в 2017 році. В 2018 році після завершення контракту в Миколи був невеличкий перерив. А вже весною 2019 року, потрапивши на збори резервістів в 30 омбр, одразу підписав контракт. В 30-й бригаді Микола проходить службу в розвідувальному підрозділі, стримуючи ворога на одному з найнебезпечніших напрямків. Для нього це вже друга ротація.

– Незважаючи на перемир’я, ворог на цій ділянці фронту постійно нас провокує, ходять в повний зріст без засобів захисту, проводять інженерні роботи, дошкуляють нам.

– На минулому тижні, ще й обстріляли наші позиції з підствольного гранатомету. Попри тишу, ми завжди очікуємо, спостерігаємо, адже ворог підступний. Тому, крайній обстріл не був для нас здивуванням.

А на Миколу вдома чекає чимала сім’я. Батьки, троє сестричок та двоє братиків.

– Батьки звісно ж хвилюються, вони ж розуміють, що більше часу, ми знаходимось на Сході України, але поважають мій вибір. Спочатку батько відмовляв, казав: “Піду замість тебе”, та моя позиція і поганий стан його здоров’я змирили з станом справ.

– Про що мріє 24-річний воїн?

– Про сім’ю. Таку ж велику, люблячу і міцну. Та ще більше мрію про перемогу, аби моя сім’я жила у мирі.