Військовослужбовці 131-го розвідувального батальйону 17 травня завітали на вранішнє робоче зібрання співробітників Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова, аби висловити свою вдячність лікарю-волонтеру за неоцінену волонтерську допомогу.

Бійці нещодавно повернулися з передових позицій зони АТО. Та попри втому і зайнятість, поспішили зі словами вдячності до лікарні Пирогова – місця роботи Олега Капшука. До того самого лікаря-волонтера, який впродовж 4-х років опікувався бійцями.

Подробиці розповідає військовослужбовець із позивним “Майстер”: – Ми – люди військові: звикли до незручностей у побуті та до польової кухні. Не маємо звички просити й жалітися. Зі свого боку Олег Миколайович робив все без зайвих розпитувань і афішування своєї волонтерської діяльності. Дзвонив вже тоді, коли надіслав відправлення для нас, мовляв, отримайте маленький пакуночок. То вже потім ми розуміли, що “маленький пакуночок”, то 4–5 ящиків всього необхідного на передовій: спорядження і продукти харчування тощо. І так повторювалося завжди.

Також “Майстер” розповів, що бійці повсякчас відчували моральну підтримку від свого “янгола-охоронця” у вигляді привітань і словами підтримки на всі-всі свята. Пригадав, як були безмежно щасливими, коли підрозділ отримав від Олега Капшука бензопилу.

– Бензопилка! Така омріяна і потрібна на бойових позиціях, адже з нею швидше й легше все робиться з будування бліндажів та різного виду укриття. Ми дуже раділи, – розповідає “Майстер”. – Вручення подяки – це найменше, чим можемо завдячити Олегу Миколайовичу. Можна сказати, війна поріднила нас з ним. Бути сьогодні тут – це для нас відповідальна місія, надважлива. І хвилювань більше, ніж перед бойовим виходом, – говорять бійці. – Людяність нині в дефіциті, ми це точно знаємо.

Вояки наголосили, що важливо, аби люди дізналися про такі вчинки свого колеги, сусіда, товариша. Адже Олег Миколайович не афішує свою волонтерську діяльність. Хоча допомога його неоцінена, а підтримка в моральному аспекті – безмежна.

Зі свого боку Олег Капшук сказав, що робить те, що має робити: – Я роблю те, що маю робити. Головне, аби хлопці поверталися живими й здоровими, – говорить він. Після вручення подяки, колектив гучно аплодував колезі. Проте, за словами співробітників, вони не дуже здивувалися, адже Олег Миколайович має добру славу і у лікарні. Говорили, що людяність і чуйність відносно колег та пацієнтів – норма його життя.