– Дуже сумно і серце розривається, бо буквально за п’ять годин до загибелі ми бачились із Валерою, пообіймались, поговорили, але він спішив на війну, до своїх хлопців, – розповіла під час прощання з розвідником волонтер Юлія Вотчер. – Я привезла йому посилку від дружини і донечки із Вінниці. На тій коробці була намальована ручка його Ані... Не знаю, чи встиг він відкрити цей гостинець... Боляче нестерпно, бо на Алеї Слави у Вінниці ще один Герой – НАШ ВАЛЕРА! Вічна тобі пам’ять, Герої не вмирають!

Коли бойові побратими виносили труну із загиблим розвідником, всі присутні на скорботному мітингу від малих дітей та бабусь до заступників мера і губернатора стали на коліна...