У складі розвідувального батальйону капітан Олександр Продайвода вперше прибув у район проведення антитерористичної операції наприкінці травня 2014 року. Молодий офіцер-розвідник з честю пройшов крізь криваве горнило війни, виявив стійкість і мужність в боях та отримав заслужену державну нагороду – орден Богдана Хмельницького. Нині в нього вже третя ротація в зону бойових дій.

– 19 червня 2014 року в районі населеного пункту Закотне Ямпільського району ми потрапили у ворожу засідку. В бою загинув командир бронетанкової групи підполковник Ігор Ляшенко та мій ліпший друг, однокурсник, бойовий побратим – командир розвідувальної роти капітан Степан Горобець. Я і ще кілька хлопців тоді вижили і досі служимо разом, – з болем згадує офіцер.

Того ранку підрозділ на двох БТР вирушив на бойове завдання по «зачистці» Ямполя від сепаратистів. О 9-й ранку надійшов новий наказ – штурмувати Закотне. З боєм зайшли у місто, де виявили велику кількість озброєння та військової техніки. Але коли рота зайняла позиції, стало відомо, що терористи намагаються її оточити. Комбат наказав негайно їхати на допомогу нашим хлопцям. Двома БТР-ами розвідники вирушили рятувати побратимів. Зненацька у перший бронетранспортер влучив постріл з гранатомета. Першим загинув комбат, потім – командир роти.

– Своїм БТР-ом ми заїхали з лівого боку від знищеної командирської машини, і ворожий вогонь було перенесено на нас, – продовжив розповідь капітан Олександр Продайвода. – Від смерті мене врятувала відкрита броньована кришка люка, в яку влучило одразу декілька ворожих куль. Зрештою, все ж вдалося вирвалися із тієї засідки, але ще одного бійця ми втратили.

Ще дві години відважні розвідники з боями незнайомою місцевістю виривалися з оточення. Врятувалися завдяки майстерності механіка-водія молодшого сержанта Олександра Сафрюка, який холоднокровно та вміло провів БТР крізь ворожі позиції. Виїхали на висотку, де знову потрапили під прицільний вогонь терористів. Зв’язалися зі своїми по радіо і за наказом вирушили на позиції, де під щільним вогнем вдруге ледь не потрапили в оточення.

– Оцінивши противника, який переважав нас за кількістю та вогневою міццю, командир бригади полковник Олександр Павлюк вчасно дав наказ на відхід, чим врятував життя багатьох бійців, – згадує Олександр. – Ніхто з нас тоді не був готовий до війни. Ніхто не знав, як вона насправді виглядає. Нам довелося вчитися на власних помилках. Гірких помилках. На втратах бойових побратимів, які поклали свої життя за Україну.

Згодом розвідники дізналися, що їм протистояли ворожі батальйони «Ямпіль» та «Призрак». Знадобилося небагато часу, щоб майже повністю знищити «Ямпіль» та знекровити «Призрак». Кремлівські запроданці назавжди запам’ятали міць українських батальйонів.

– Нині, виходячи з набутого бойового досвіду, ми добре розуміємо, чого треба навчати особовий склад, – зазначив капітан Олександр Продайвода. – І готові виконати будь-яке завдання.