Спецпризначенці розшукували людей з ризиком для життя.

Від 16 серпня і до останнього рейсу, який евакуював цивільних, українські спецпризначенці з головного управління розвідки Міністерства оборони займалися евакуацією українців, членів їхніх родин та афганців, яким загрожувала смертельна небезпека. Вони понад двох десятків разів виходили до міста – шукати людей, які інакше б до аеропорту не потрапили.

Подробиці унікальної рятувальної операції – в ексклюзивному інтерв’ю ТСН.

“Одна іскра, і це все вибухає в психологічному і фізичному плані. Воно там все на межі”, – заявляє співробітник головного управління розвідки Міноборони України Олег.

Чоловік саме повернувся з Кабула з останньою групою спецпризначенців і евакуйованих. Небезпека, каже, починалася – ще з повітря.

“Дуже велика вірогідність зіткнення літаків, немає ні коридорів, нічого. Всі повітряні судна літають наосліп фактично”, – розповідає він.

Міжнародний аеропорт Кабула – єдине місце в захопленій талібами країні, яке до останнього контролювали західні війська. Навколо тисячі людей, ладних скористатися найменшим шансом, аби вилетіти звідти. Готових чіплятися за шасі літаків і розбиватися.

“Там і сморід, і кількість людей, і ці людські трагедії, у когось життя поламане. Там дуже складно ходити, там повна антисанітарія і вони просто намагаються якимось чином вибратися. Підіймають вгору документи, щоб їх забрали”, – каже Олег.

Одразу за воротами летовища – міська забудова. По три-чотири рази на день українські спецпризначенці виходили назовні, аби шукати в натовпі своїх.

“Я тримаю за жилет того, хто йде попереду, так само мене тримають і ми пробираємось через цей натовп до пункту, де можемо когось забрати. Авжеж у нас був приоритет українські громадяни, забирали членів їх сімей, а також людей, які були в нас зі списку від Міністерства закордонних справ, люди яким дійсно загрожувала небезпека. Коли бачиш як в аеропорту об’єднується сім’я, яка не бачила одне одного – воно того коштує”, – переконує чоловік.

Людей просили подавати знаки, показувати українські паспорти, тримати щось помітне - кульки, парасольки. Іноді доводилося в останню мить змінювати місце зустрічі, коли американці блокували ворота, бо їм повідомляли про небезпеку теракту. За півтори години до вибуху, який забрав 170 життів – українські спецпризначенці шукали людей саме там, де підірвав себе самогубець ІДІЛу.

“В тій частині гейту. Ви стоїте біля будівлі, по даху якої ходять таліби, до них можна було дотягнутися рукою”, – розповідає він.

Потім, через МЗС і Офіс президента їх попросили про допомогу канадійці. Треба було вивести два мікроавтобуси з ринку, прокласти їм шлях до воріт.

“Ми виходили туди, куди американські військові не виходили, канадські військові не виходили. Вибух міг статися будь-якої секунди, в принципі, коли ми забирали другий автобус – такий зойк прозвучав, що в автобусі бомба. Люди вискакували хто як міг – через віконця, двері відкривали. Після того як всі розуміють, що там вибухівки немає в автобус сідають чимало людей. Довелося йти зі зброєю і витягати людей, які не повинні були там бути”, – згадує співробітник ГРУ.

Вже після теракту, хоча попереджали про можливість інших вибухів, наші спецпризначенці вирішують залишитися, бо на облавку літака не вистачає місць. Вони ж до останнього шукають людей за списками. І вивозять останнім рейсом тих, кого знайшли.

“Український літак останнім вилетів з аеропорту Кабула з цивільним населенням на борту, після нас вже не було ніякої евакуації. О 18 годині ми взлетіли, а в дві години ночі територія, яку ми займали, була захоплена талібами”, – розповідає спецпризначенець.

Наостанок Олег повідомляє, про можливість продовжувати евакуацію, коли аеропорт контролюють таліби. Адже ще під дві сотні українських громадян і членів їх родин чекають на допомогу.

“Поки що ні. Можливо, якщо там з часом стабілізується, або хтось, десь домовиться, може бути. Якщо ні - будемо планувати операції якось інакше. Бо суходолом важко. Декілька планів у нас є, будемо пробувати”, – додає Олег.