Начальник військової служби капеланства Головного управління розвідки Міністерства оборони України отець Костянтин Холодов дав інтерв’ю Юлії Бориско.

Говорили про цінності, духовні орієнтири та становище українців у нинішній момент історії, а також ― про основні фактори, від яких залежатиме перемога над московським ворогом.

Головне з розмови:

Я і мої колеги відчуваємо до ворога огиду. Це таке щось гидке, яке треба прибрати з нашої благословенної Богом землі — раз і назавжди, щоб їх тут не було.

Коли люди виконують бойові завдання — не підпустити ворога до цієї межі чи знищити колону — там не йдеться про почуття. Там йдеться про те, як швидко та правильно його виконати, і звільнити територію.

[Після того, як] москалів відігнали від Києва, війна ніби десь там відбувається, але не тут. Усі решта областей займаються своїми справами, уникають мобілізації. Суєта.

Тих, хто зараз хоче себе зберегти і не йде воювати, то коли прийде москаль — він їх мобілізує в першу чергу. Вони всі погинуть у боротьбі з поляками чи ще з кимось.

За туманом песимізму — російські війська зайдуть на територію України і вчинять страшні репресії, яких не бачив світ.

Песимізм — це розкіш на сьогодні. Не можна бути песимістом. Треба дивитись в майбутнє. Треба розуміти реальність, яка навколо нас.

Народ росії ще відповість за свої вчинки. Навіть мовчазна згода з діяннями їхньої влади і їхньої армії — це їхній гріх, і вони будуть відповідати за це. Не я їх буду судити — їх буде судити Господь, але вони точно дадуть відповідь: весь народ, уся країна.

Любов — це треба вміти. Це, я вам скажу, найвищий пілотаж — досягнути почуття любові й жертовності. Любов — це ж завжди дія. Любов — це не тільки захищати, а й готовність віддати самого себе. Тому — так, ці люди, які віддають себе, вони, хоч і не декларують це, але виконують заповідь Христову.

Так, у війську більше любові. Утім це не рожеві слоники — це грізне військо! Але то прояв божественної любові, яка захищає сьогодні нашу землю.

Світ несправедливий, і ніколи не буде ним. І Бог несправедливий. Справедливість не притаманна Богові. Бог — милостивий.

Якби Бог був справедливий, то на землі не було би жодної людини, бо всі згрішили. І справедливо всіх покарати. Але Бог милостивий, тому треба шукати милості.

Більшість людей задають собі питання «За що?», а от Святе Письмо, особливо Книга Йова, нам говорить: не «За що?», а «Для чого?».

Ми маємо захистити не тільки себе, але й майбутні наші покоління. Якщо ми залишимо цю війну в спадок, то нащо ми воювали? Нащо ми гинули?

Ми втратили країну 100 років тому, бо були роз‘єднані. Україна мала великий шанс тоді побити більшовиків, москалів, які прийшли на нашу землю, але [українці] воювали між собою, не мали єдності, повірили казкам, які розповсюджували більшики-комуністи, — і втратили державу. А потім — їли своїх дітей. Треба, щоб були об’єднані. Треба, щоб було розуміння і взаємодопомога.

На перемогу має працювати все суспільство — не тільки військовослужбовці та їхні родичі, які стали автоматично волонтерами.

Усі повинні усвідомити, яка небезпека їх чекає у разі втрати нашої держави. Якщо ми втратимо свою армію і свою державу, нас  чекають жахіття.

Треба усвідомлювати масштаб катастрофи, в якій ми зараз перебуваємо, які перспективи нас очікують. Якщо є усвідомлення цього, то тоді все буде добре.

Усі, хто боронить нашу землю — це наші рідні люди, які потребують допомоги.

Духовно українці зараз об’єднані. Вони не дуже віруючі, не дуже до церкви хочуть ходити, на жаль, але духовно — об’єднані.

Коли починаються обстріли, то всі моляться — у всіх ворушаться губи.

Йти в бій з молитвою — краще.