Воїн спецпідрозділу ГУР МО України “Кракен” з позивним “ПКМ” отримав важке поранення в бою з російськими окупантами на Харківщині — втратив ногу.

“Коли це сталося, то трохи закрився в собі, не міг прийти до тями. Нічого не хотілося, можна сказати, була депресія. Крім того, була ще слабкість: що б я не робив, воно вимагало багато зусиль”, — розказав ветеран в інтервʼю журналістам The Village.

Після лікування отримав протез.

“Це нога, яка не втомлюється, але має властивість розряджатися. Якщо немає світла, немає ноги. Заряджати її можна як звичайний повербенк. Коли були блекаути, бувало таке, що я забував зарядити протез. І такий: “Зрозумів, сьогодні я без ноги”, — пригадав.

У довоєнному житті “ПКМ” активно займався спортом. Після протезування вирішив повернутись до занять — адаптивних тренувань.

“Це не хардкорні тренування, скоріше їх можна уявити як реабілітацію, яка допомагає підтримувати форму й тонус. Навіть людям із двома ногами буває важко тягати гирі й штанги”, — пояснив розвідник.

Набравши форму, почав брати участь у міжнародних змаганнях з пара-джиу-джитсу і тріумфувати — нещодавно виборов “срібло” на чемпіонаті світу в Дубаї.

Історія розвідника — це відверта розповідь про проблеми й труднощі, з якими стикаються українські ветерани, а також про те, як спорт і воля до життя можуть допомогти.

“Я зрозумів: якщо сам собі не допоможеш, ніхто тобі допоможе”, — сказав ветеран.

У залі “ПКМ” займається з іншими воїнами, які також зазнали поранень на війні з росією. Спілкування з близькими по духу людьми — дуже важлива складова під час реабілітації, як і регулярна активність.

“Після поранення ти ніби постійно на реабілітації. Десь дав собі слабину на тиждень – і вже щось болить чи тягне, треба наздоганяти. Тому реабілітація не закінчується за кілька місяців, вона триває завжди”, — сказав розвідник.

Більше про історію спецпризначення ГУР “ПКМа”, воїна 3 ОШБр “Макгрегора” та особливості адаптивних тренувань для поранених українських воїнів читайте у матеріалі за лінком: