«Русскій мір» несе з собою лише деградацію, руйнування та архаїку, відкидає людей в доіндустріальну епоху. Ми це спостерігаємо за життям у ОРДЛО та в Криму, де людський розвиток зупинився ще в далекому 2014 році, коли туди припхалися окупанти. Як слушно зауважує керівник воєнної розвідки України, генерал-майор Кирило Буданов, «українські тимчасово окуповані території за неповне людське життя стрімко перетворилися в Кубу, де з приходом комуністів до влади почалася тотальна деградація та ізоляція країни, згорнулися політичні та економічні свободи, а саме кубинське суспільство перетворилося в гетто-заповідник дрімучої стагнації». Старі зужиті американські автомобілі на Кубі нагадують, що до 1953 року і заколоту комуністів, там було бурхливе економічне життя. А тепер ні інновацій, ні інвестицій, ні сучасної техніки, ні важливих інфраструктурних проєктів.

Подальше руйнування застарілої інфраструктури, падіння соціального капіталу, тотальна деградація освіти, культури, науки, відсутність можливостей будь-якого розвитку – ось насправді ціна так званого визволення, про яке брехав Кремль під час окупації українських територій ще у 2014 році. Таку ж «кубу» путінський режим вирощує в гетто Придністров’я.

А тим часом Україна запустила декілька важливих реформ – від децентралізації, коли громади на місцях отримали ресурси та повноваження для розвитку, а також адміністративних послуг. Українці отримали можливість без перешкод відвідувати інші країни світу, зокрема Європейського Союзу. Країна в соціальному плані інтегрувалася до відкритого демократичного світу.

Порівняння тимчасово окупованих українських територій із Кубою – дуже промовисте. Ми повинні негайно визволити ці території, щоб дати шанс українським громадянам в окупації на майбутнє. Інакше ці території перетворяться у безпросвітне Дике поле ХХІ століття, а люди і їхні долі – в заручників імперських амбіцій кремлівських недоумків.