Майк і його командир – добровольці з Великої Британії, які стали до лав Міжнародного легіону ГУР МОУ, аби допомогти українцям захистити свою незалежність.

Артилерійські обстріли, окопи, ворожі безпілотники над головою – минулі два роки вони обоє провели на війні з російськими загарбниками.

Про свій бойовий досвід, мотивацію, екіпірування, інновації і зміни у тактиці війни, улюблену зброю, важливість тренувань та опанування навичок виживання в польових умовах, а також про враження від зустрічі з так званою “другою армією світу” хлопці розповіли для американського YouTube каналу “Garand Thumb”.

Дрони і артилерія

Одна з найбільших загроз на полі бою – артилерія, яка може повністю зрівняти будь-який квадрат із землею.

Минулого року, працюючи біля Бахмута, я бачив декілька справді важких боїв із застосуванням великої кількості артилерії з обох сторін.

Якось вночі я вів спостереження, рухався через лісосмугу, і над нами пролетів безпілотник. Це було десь о другій годині ночі, тобто дрон був оснащений тепловізором. Він завис над нами на кілька хвилин. Тоді ми відійшли на кількасот метрів назад до укриття.

Приблизно через 20 секунд уся ця територія була розбита 120-мм мінами. Якби ми залишилися на місці, то просто загинули б.

Українські окопи і бліндажі

Однією з найважливіших рис укріплень в Україні є те, що вони мають дійсно міцний дах. Зверху обов’язково – сітка, а у дверному отворі – важка ковдра. Це дуже важливо для зупинки дронів.

Там, де військові були на позиції більше року, бліндажі завглибшки десь 8 футів, укріплені бетоном та деревом. У них навіть є пункти приготування їжі всередині.

Правила пересування на фронті

Коли ми пересуваємося, то опускаємо голову вниз, озираємося, дивимось вгору і скануємо навколишнє середовище.

Завжди важливо звертати увагу на те, де знаходиться найближче укриття, бо від артилерії світ починає перевертатися і треба знати, куди “пірнати”. Це базові прийоми, відомі ще з часів Другої світової війни.

Авіаудари

Укриття важливі як воїнам на полі бою, так і для цивільних громадян під час повітряних тривог, хоча багато будинків руйнуються повністю під час влучання снаряду, якщо це не багатоповерхівка.

Багато людей говорять: “якщо ворог завдає авіаударів по місту – це кінець”. Але якось ми перебували у маленькому українському селі. Там стояла приблизно рота українців.

Я побачив, як прилетіли два літаки, скинули боєприпаси, а потім четвірка ударних гелікоптерів завдали удару з-за горизонту – просто “сліпий вогонь”.

Ми подумали, що українці, мабуть, несуть серйозні втрати. Але їхні війська були в укріплених спорудах, вони були в підвалах і не понесли жодних втрат.

Укріплення росіян

Укріплення, в які вони [росіяни] вкопалися, дуже небезпечні. Досить обжиті, але, наприклад, окопи, які я бачив на південному сході, росіяни спеціально готували до відступу, бо знали, що вони там програють.

Цікаво, але такі були і під час Першої світової війни; вони використовують все по колу.

Українські спецпризначенці

Я бачив операції, які проводять хлопці з [українських] спецпідрозділів. Вони під'їжджають прямо до окопів російських окупантів і б'ють по них гранатометами. Ці хлопці – міцні.

Також вони непомітно проникають до росіян, перш ніж ті це усвідомлюють. У таких випадках загарбники намагаються врятуватися втечею, бо розуміють – якщо залишаться у окопі з кимось із них, або зі мною, то буде кепсько.

Підготовка російських солдатів

Ми бачили багато ненавчених росіян. Два-три дні тренувань, і мобілізованих кидають на фронт, тому вони намагаються здатися.

Я був задіяний у операціях, під час яких ми брали їх у полон, але коли ти в окопі, ризики занадто високі.

Я бачив і чув багато історій про те, що росіяни тримають осколкові гранати під одягом. Він просто висмикує чеку, і ви всі “зникаєте”.

Важливість тренувань

Моя порада – проходити підготовку і ставитися до неї серйозно. Різниця між підготовленим і ненавченим солдатом має велике значення.

Вам не обов'язково мати супер екіпіровку. Є речі, які допомагають, але важливо наскільки добре ви навчені користуватися цим усім.

Зараз у Великій Британії, як на мене, багато людей почуваються дещо безпечно. Вони переконані, що з ними ніколи нічого не станеться; ніби війна – це десь дуже далеко.

Але українці думали так само: люди, які живуть у Києві, ніколи не уявляли, що їх бомбардуватимуть щодня.

Тож базовий курс – це чудова річ, бо ніколи не знаєш, коли це стане в пригоді.