ЗМІ про нас

Сили безпеки та оборони України гідно дають відсіч російським окупантам на фронті, тим часом лихоманить уже Росію. Жодного дня в країні-агресорі не обходиться без вибухів та атак безпілотників – причому не лише у прикордонних регіонах, але вже й у Москві.

Про те, що зараз відбувається в армії РФ і про "перспективних" російських генералів, тактику ракетних обстрілів і про те, що можна очікувати найближчим часом – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів представник Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький.

– Наприкінці липня – початку серпня ми спостерігали в Росії просто епідемію підпалів військкоматів. Окупанти стандартно звинуватили в усьому Україну, зокрема – нашу воєнну розвідку. А що сталося насправді?

– Відповідальність за те, що на Росії масово підпалюють військкомати, несе лише злочинний режим Путіна. Можна припустити, що росіяни просто втомились від розпочатої їхньою владою злочинної та безперспективної війни, і в такий спосіб висловлюють свою незгоду з агресивною політикою Кремля.

Тож звинувачувати російські окупанти можуть кого завгодно, але щоб знайти винних у тому, що на їхній території щось горить чи вибухає, їм достатньо подивитись у дзеркало.

– Чи має ГУР інформацію про посилення антивоєнних настроїв на території Росії, а також у тимчасово окупованому українському Криму?

– У тимчасово окупованому Криму тенденція настроїв населення показує, що там дуже чекають звільнення. Багато людей не просто чекає, але й допомагає його наближати.

Є й інша частина людей – це росіяни, яких Москва заселила на український півострів у рамках злочинної демографічної політики; це члени сімей російських окупантів; це кримські колаборанти.

Кожен вибух на тому чи іншому російському військовому об’єкті в Криму підштовхує забиратись з півострова геть других і посилює впевненість на повернення до вільного життя перших.

Що ж до ситуації на Росії, то тут антивоєнні настрої в основному панують серед молоді, а більш зрілі й старші люди продовжують підтримувати ведення бойових дій проти України.

Загалом, більшість російського населення, це близько 70%, підтримує продовження війни, але це така кухонно-диванна підтримка – йти в окопи й шукати смерті на полі бою в Україні охочих в РФ небагато.

– Російські "воєнкори" почали дедалі частіше у своїх Telegram-каналах згадувати про майбутню мобілізацію – і це впадає у вічі. Прихована, без оголошення і так у РФ триває, але заговорили про "справжню", "масову". Почали готувати громадську думку? Чи має ГУР нові дані про намір мобілізувати в РФ ту чи іншу кількість росіян?

– Агресор має намір відновити боєздатність і наступальний потенціал своєї армії. Керівництво армії держави-агресора декларує намір створити цілу низку нових військових формувань: десантних полків, дивізій, механізованих бригад.

За нашими оцінками, у Кремлі планують мобілізувати на війну в Україні кілька сотень тисяч людей. Щоб реалізувати цей план з метою втримати те, що Росія окупувала, а також продовжувати воєнний тиск на нашу державу, ворогу необхідна не лише мобілізація, але й час на підготовку солдатів та їхнє оснащення.

Масова мобілізація – непопулярне рішення, але путінський режим не має іншого виходу. Вони вже давно до цього готуються.

Держава-агресор вже прийняла низку законів і нормативних актів, які посилюють покарання за неявку у військкомат та ухилення від мобілізації. Також на Росії збільшили призовний вік, а саму повістку на війну тепер надсилають в електронному форматі.

Нагадаю, що тим росіянам, які не вчиняли воєнних злочинів та не хочуть брати участь у війні проти України, наша держава гарантує захист в межах проєкту для добровільної здачі в полон "Хочу жить". https://hochuzhit.com/

– У прикордонній Бєлгородській області РФ почали озброювати так звані загони самооборони. Це просто показова акція чи щось інше?

– Активності російських добровольців у Бєлгородській та інших прикордонних з Україною областях показали, що у Москви дірявий кордон, і контролювати всю територію Росії путінська диктатура просто не в змозі.

Озброєння загонів самооборони виглядає як пропагандистська акція для внутрішнього вжитку: мовляв, ось видаємо вам Калашникова і УАЗ – тепер-то ви будете захищені! Але наскільки спроможні ці загони самооборони створювати проблеми для України – питання риторичне. А от ризики для внутрішньої ситуації на Росії озброєні "народні дружинники" цілком можуть створити.

– Певний час тому ходили чутки про арешт командувача російських ВДВ Михайла Теплинського, але він все ж "воскрес". Однак досі немає достовірної інформації про безслідно зниклого генерала армії Суровікіна, разом з яким пропали його заступник генерал-полковник Андрій Юдін, а також генерал-лейтенант Володимир Алексєєв – заступник начальника ГУ (ГРУ) генштабу ВС РФ, одна з ключових фігур у роботі з "Вагнером". Чи має ГУР нову інформацію про них?

– Ви ж знаєте, що Теплинського на Росії вважають перспективним генералом. Є інформація про те, що він навіть претендує на місце начальника російського генштабу Герасимова.

Управлінські навички Теплинского на війні проти України дозволили нашим Силам безпеки та оборони знищити чи вивести з ладу більше половини елітних повітряно-десантних військ Росії. З такими показниками ми в Україні теж можемо погодитись, що це справді непоганий російський генерал.

Так, він зник після того, як публічно вимовив чутливу для Кремля інформацію про поранених російських десантників, а тепер знову з‘явився ― із заявою про намір сформувати нові полки та дивізію. Подивимось, що з цього вийде у "перспективного" генерала.

Щодо інших російських воєнних злочинців Суровікіна, Юдіна та Алєксєєва, які підтримували зв’язки з опальним Пригожиним, то з ними проводять роботу російські спецслужби. Можливо, вони ще з’являться на людях, а можливо і ні.

– Чи змінилася останнім часом тактика обстрілів окупантами, якщо так, то в чому саме?

– Зміна тактики полягає в тому, що вони комбінують різні типи озброєнь під час повітряних атак, але кількість ракет в одній хвилі удару зменшилась. Також росіяни імітують пуски, використовують фальш-цілі, проводять розвідку, в тому числі й космічну.

Вони прагнуть виявити прогалини, щоб обійти нашу систему ППО, або ж уразити наші комплекси для захисту загроз із повітря.

Зараз в Росії знову намагаються накопичити запаси далекобійного озброєння, аби продовжувати ракетний терор.

– За деякими даними, Росія збільшила виробництво безпілотників типу "Ланцет", будує заводи з виробництва FPV-дронів та збирається налагодити виробництво "шахедів". Через це спікер Повітряних сил Юрій Ігнат заговорив про можливий намір окупантів восени знову спробувати відправити Україну в блекаут. Чи є така інформація у ГУР?

– Так, я підтверджую, що в осінньо-зимовий період держава-агресор знову має намір атакувати нашу критичну інфраструктуру, зокрема енергосистему. Для цього росіяни в тому числі й накопичують озброєння та проводять розвідку для визначення пріоритетних об’єктів на території нашої держави. Тому нам теж треба готуватись та посилювати захист наших міст і громад. Власне, ми це і робимо.

Це що стосується інформації про намір Росії відправити нас в блекаут, використовуючи ракетне озброєння та дрони далекого радіуса типу "шахедів".

Що ж до "Ланцетів" – це бойові безпілотники, які призначені для ураження наших систем ППО, артилерії та інших видів зброї на фронті. Ці дрони справді є проблемою для нашої армії, але ми намагаємось знайти ефективний захист від них.

FPV-дрони довели свою ефективність на полі бою. Це дешева і ефективна зброя. І ми, і ворог працюємо в напрямку того, щоб налагодити виробництво та системну підготовку операторів.

– У Росії люблять "сакральні дати". Чи варто нам чекати масованих ударів у День Незалежності?

– На День Незалежності України агресивна Росія, звісно, може вдатись до чергового акту ракетного тероризму. Це може трапитись на день раніше або на день пізніше. Або тривати кілька днів і кілька хвиль.

Власне, я не думаю, що це може здивувати когось з українців. У цій ситуації рекомендації залишаються ті самі, які діють весь час повномасштабної війни: чуєш тривогу – йди в укриття.

Але мушу сказати також, що День Незалежності України – це наше найголовніше державне свято. За неї боролись дуже багато поколінь українців, і ця боротьба триває сьогодні. Це мотивація для усіх Сил безпеки та оборони нашої держави продовжувати свою завзяту та креативну роботу.

Не в українських містах, а на Росії мають тривожитись перед Днем нашої Незалежності, як, власне, в будь-який інший день, бо доки окупанти перебувають на нашій землі, спокійного життя Московія не побачить і не відчує.

– Міністр оборони Росії Шойгу відвідав Північну Корею. Яким озброєнням вона справді може "поділитися" із країною-агресором? І як це може позначитися на ході війни?

– Візит російського міністра до Північної Кореї насправді дуже показовий. У держави-агресора у цій війні немає впливових союзників. Тож Шойгу мусить оббивати пороги бідних тираній у пошуках зброї. У росіян зараз є серйозна потреба передусім у боєприпасах до артилерії.

На мою думку, Північна Корея навряд чи може підсилити путінський режим так, щоб це якось кардинально позначилось на перебігу бойових дій.

У контексті візиту росіян до Пхеньяна також можна згадати про скандал, який виник одразу після повернення Шойгу до Росії. У публічну площину витекла інформація про те, що хакери, яких пов’язують з північнокорейським режимом, зуміли зламати та проникнути у комп’ютерні мережі російського заводу під назвою "НПО Машиностроєніє".

Цей завод займається розробкою та виготовленням російських крилатих та балістичних ракет, а також супутникових систем. Виходить, що так званий північнокорейський брат просто, як кажуть росіяни, "облапошив" Москву, вкрав їхні цінні воєнні секрети.

Я не схильний вважати, що інформація про хакерську атаку була одним із факторів у переговорному наборі російського міністра, але таку опцію виключати теж не можна.

Так чи інакше, візит російського міністра в Північну Корею виглядає як черговий "пшик" російської так званої дипломатії.

– У західній пресі раз у раз висловлюються припущення про можливий новий "великий наступ Росії". Чи є реальні передумови для таких висновків?

– Великий наступ Росії пророкували цієї зими, але він провалився. Тепер припускають таку можливість зараз. Я скажу так: ми не побачимо в осяжному майбутньому чогось такого, з чим не готові зіткнутись.

Сукупність багатьох чинників та реальна ситуація вказує на те, що Росія отримує по зубах і намагається використовувати все, що вона має, аби сповільнити наш наступ, зруйнувати нашу внутрішню єдність, довіру між Україною та нашими партнерами.

Вони хочуть виграти час, щоб накопичити зброю та відновити боєздатність своєї окупаційної армії. Наше завдання – цього не допустити. Агресор щодня повинен відчувати наш праведний гнів за всі вчинені ним воєнні злочини. І він відчуває.

Так, нашим Силам безпеки та оборони нелегко, але у нас немає іншого виходу, крім як продовжувати боротьбу, і ми рухаємось вперед мудро і сміливо.