Основний принцип нанесення поразки ворогу в сучасних умовах ведення бойових дій полягає в тому, що успіх приносить раптовий глибокий концентрований удар, який наноситься по найслабшому місцю противника
Необхідні дані для організації такого удару і управління ним може принести разом з повітряною й добре організована наземна розвідка.
Розвідувальні підрозділи відрізняються високою маневреністю, тому можуть діяти на великих відстанях від основних сил. І це не завжди приховане спостереження за супротивником. Часто необхідні дані можуть бути отримані лише при встановленні вогневого контакту з противником і провокацією його на бій. Такі задачі здебільшого виконують розвідувальні батальйони. Їхня головна задача – пошук сильних та слабких місць супротивника.
Бійці 74 окремого розвідувального батальйону з самого початку беруть участь в антитерористичної операції на Сході України. На долю цього підрозділу випали дуже тяжкі випробування, які вони з честю пройшли. Їм довелося пройти через пекло боїв за Іловайськ, Мар’їнку, Донецький Аеропорт, Авдіївку, Піски, тощо.
Специфіка цього військового підрозділу така, що про його бійців дуже мало відомо широкому загалу, адже більшість своїх операцій вони проводять “на тій стороні” фронту, і їх робота потребує повної тиші. Тому суспільство практично не знає нічого про “кажанів”, які виконують надскладні бойові завдання. Якби голлівудські режисери почули хоч десяту частину їх подвигів, то зняли б не один блокбастер.
МАР’ЇНКА
У вересні 2014 року бійці 74 орб були змушені виконувати задачі піхоти в Мар’їнці, адже один з підрозділів самовільно залишив свої позиції. Тому Генеральний штаб прийняв рішення закрити дірку в обороні розвідниками, адже в резерві не було інших сил.
Це сталося якраз після катастрофи під Іловайськом. Важливо підкреслити, що розвідники в силу специфіки своїх завдань мають на своєму озброєнні лише стрілецьку зброю. Якби сепаратисти дізналися, що проти них стоять розвідники лише з автоматами, кулеметами та однією “бехою” (БМП), без підсилення танків, артилерії, то мабуть вони спробували і тут прорватися значними силами.
Взагалі, лінія фронту, яку тримали “летючі миші” була завдовжки 25 км. Починалася з Мар’їнки через Новомихайлівку та Славне та закінчувалася в смт Тарамчук. Таку ділянку мала б прикривати повноцінна механізована бригада.
Бойовики щодня засипали Мар’їнку з САУ, гаубиць, мінометів. Диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) противника намагалися прорватися через їх позиції. Але, як кажуть, не на тих натрапили – розвідники професійно та жорстко відбивали атаки, примушуючи сепаратистів щоразу відступати з втратами.
Терористи декілька разів збиралися йти в повноцінний наступ зі сторони Олександрівки, але кожного разу відкладали його, після того, як ставало відомо, що їх ДРГ були повністю знищені.
Деякі блокпости розвідників стояли на рівній місцевості, були неприкритими, тому тут звичайно обстріли дошкуляли найбільше. Вдень хлопці вгризалися в землю, а вночі відстрілювалися від бойовиків.
БМП “кажанів” часто переміщувалася, щоб створити враження, що їх тут чимало. Розвідники також використовували її для того, щоб знайти ворожі вогневі точки. Механік-водій “бехи” – справжній ас. Він вміло викликав вогонь на себе, а бійці вже знищували бойовиків, які ніяк не могли підбити її. Щоразу як тільки вони її бачили, то скеровували весь вогонь на неї, але БМП мов заговорена продовжували їх плутати. Розвідники прослуховували радіопереговори бойовиків, ті страшенно лаялися один на одного через те, що нічого не могли з нею вдіяти.
На дорозі між Мар’їнкою та Олександрівкою стояв блокпост 74 орб, через який здійснювався пропуск як з тимчасово окупованих територій так і на територію України, але бойовикам було байдуже – вони обстрілювали його, незважаючи на присутніх там мирних жителів. Але наказу припинити пропуск “кажани” не отримали, тому доводилося воювати в таких незвичайних умовах.
БМП стояла біля пункту пропуску, сепаратисти вистрелили з ПТУРа, ракета потрапила у моторний відсік. Якби вибухнув боєкомплект, жертви були б чималими, особливо серед присутніх на блокпосту мирних мешканців. Екіпаж вивів БМП з зони враження людей, підбігли інші бійці та й зрештою загасили її. “Беха” отримала незначні пошкодження, її швидко відремонтували, а дірку від ракети забили дерев’яною заглушкою.
10 жовтня 2014 року до міста Курахове приїхав президент України Петро Порошенко, щоб оглянути підготовку бійців АТО до оборони. Завітав він і на зустріч з 74 розвідбатом.
До слова, розвідникам довелося зустрічати його на цій же БМП. Президент звернув увагу на цю заглушку, і з подивом запитав, що це таке, розвідники відповіли, що триває війна, тому таке інколи буває.
ДАП
Після зустрічі з Порошенком в батальйоні почали записувати добровольців для оборони Донецького аеропорту. Бажання їхати в ДАП виявили всі бійці без винятку.
До аеропорту прибули в середині жовтня і відразу зайняли позиції в Новому Терміналі. На перший погляд, завдання звучало просто – оборона аеропорту, але насправді це була дуже важка задача.
Тоді ще бійців ніхто не називав “кіборгами”. Як вже повелося в цій війні, у військовослужбовців не вистачало необхідної оптики, тепловізорів, генераторів, тому спочатку працювали використовуючи власні можливості. Це вже пізніше, волонтери привезуть все необхідне.
Ротація бійців відбувалася кожних 10-15 днів. Забирали та привозили бійців БТРми, що саме по собі було дуже небезпечно. Бійці з великою вдячністю згадують “таксистів”, так вони жартома називали екіпажі БТРів, які привозили провізію, боєкомплект. Якщо в Терміналі був хоч якийсь захист від артилерії противника, то під час завантаження на “броню” бійці перебували в найбільш уразливих позиціях.
Бойовики постійно засилали свої групи для того, щоб розвідати боєм вогневі позиції українських бійців. Вони намагалися пройти то через каналізацію, то під час артилерійських обстрілів.
Кількість сепаратистів була різною, інколи на штурм йшли сотні бойовиків, деколи вони обмежувалися малими групами. Через постійні артилерійські обстріли конструкція терміналу почала тріщати по швам.
Велику небезпеку становили російські танкісти, які часто викочувалися парами, і починали обстрілювати термінали.
Територія самого аеропорту – значна за площею, українські бійці не мали фізичної можливості контролювати кожен закуток та й зрештою в цьому не було й необхідності.
Розвідники коригували вогонь “богів війни”, які своїми влучними ударами наносили тяжкі втрати бойовикам. Але все ж не було можливості контролювати повністю дорогу, яка вела зі Старого Терміналу.
Поразка бойовиків була очевидною, легкої перемоги, якої вони очікували на початку жовтня вони так і не отримали, оборона ДАПу стала легендою для всієї України, а оборонців назвали “кіборгами”.
Сепаратисти навмисно знищували будівлі ДАПу, для того, щоб обмежити можливості оборонців у відбитті штурмів. Адже знищуючи конструкції, вони зменшували кількість місць, де можна сховатися, створити вогневу точку, засідку.
Бійці 74 орб були до самого кінця оборони летовища. Вони разом з бійцями інших підрозділів героїчно до останнього захищали його.
В січні 2015 року разом з бійцями 25 опдбр розвідники готувалися захопити вежу, але її знищили бойовики, тому командування відмінило операцію. І через декілька днів сепаратисти підірвали Термінал, і довелося вже відходити всім.
Один з бійців батальйону прикривав відхід своїх побратимів, але сам на превеликий жаль не встиг відійти, і загинув. На той момент, захищати вже було нічого, все, що могло слугувати прикриттям було знищено, бійці хто міг підіймався, і намагалися створити, щось на кшталт барикад, але це погано вдавалося, вони допомагали кому могли вибратися з-під завалів. Багато героїв там і залишилося…
Артилерія бойовиків била безперестанку зі сторони Спартака та Донецька. Вони використовували всі наявні артилерійські системи. Так закінчувалася епічна битва за Донецький Аеропорт.
Після битви за ДАП, бійці 74 орб зайнялися своєю звичною справою. Вони проводили розвідку та відловлювали ворожі ДРГ біля Авдіївки, Красногорівки, Мар’їнки, Горлівки.
Зараз підрозділ виконує інші бойові завдання командування, і як завжди на найвищому професійному рівні.
Анатолій Шара