Постачання зброї та пряма військова допомога мілітарним хунтам в Африці — лише частина російської стратегії зміцнення свого впливу на континенті. Паралельно москва веде війну за думки африканців, розгортаючи гібридну мережу так званих “русскіх домов”.

Відкриття “русскіх домов” в Африці здійснюється через федеральний орган “россотруднічєство” у взаємодії з “центром народной діпломатії” (ЦНД) — організацією, заснованою у 2024 році із задекларованою метою розширення мережі “русскіх домов” на африканському континенті.

Офіційна місія ЦНД — донесення до африканців “достовірної” інформації про росію. Генеральний директор центру — дмітрій савєльєв, депутат держдуми від путінської партії “єдіная росія”.

Координацію проєкту із “русскімі домами” в Африці здійснює керівна група:

• наталія красовская — виконавчий директор; у статусі співзасновника також очолює “Консорціум російських вишів для роботи з країнами Африки”;
• лєонід ісаєв — радник виконавчого директора, відповідає за організацію візитів делегацій до Африки, науковий співробітник Інституту Африки РАН;
• валєрія мановіцкая— заступник виконавчого директора, керівник департаменту освітніх проєктів, куратор “россотруднічєства” та “русскіх домов” в Африці;

Наразі москва планує відкрити осередки впливу у восьми африканських країнах: Нігерія (Лагос), Сьєрра-Леоне (Фрітаун), Того (Ломе), Мозамбік (Мапуту), Малі (Бамако), Сенегал (Дакар), Ліберія (Монровія) та Сан-Томе і Принсіпі (Сан-Томе).

Головна цільова аудиторія — молодь. У “русскіх домах” проводитимуть системну ідеологічну обробку, зокрема через демонстрацію совєтських та російських фільмів, поширення ідеологічно витриманої літератури.

Окремий напрям — підготовка молодих африканців до переїзду в росію як трудових мігрантів або студентів: їм малюватимуть образ “щасливої росії” та навчатимуть російської мови.

Реальність, однак, разюче відрізняється від цієї картинки. Для багатьох африканців — зокрема студентів — поїздка на росію закінчується підписанням контракту з окупаційними військами та загибеллю у штурмових підрозділах на фронті злочинної війни проти України.

Про історії цих людей ГУР МО України неодноразово інформувало міжнародну спільноту, зокрема нагадаємо про: Хамзата Казіна Калаволе та Мбаху Стівена Удоку (Нігерія), Ньямбура Еріка Мвангі, Клінтона Ньяпару Могеса, Омбворі Деніса Баґаку та Вахоме Сімона Ґітіту (Кенія).

Кінцева мета кремля — виховати ціле покоління ідеологічно лояльних африканців, які не ставитимуть незручних запитань про злочинну та шкідливу діяльність росії на їхніх територіях.

Це стратегічно необхідно москві, оскільки реальна мета її присутності в Африці — масове й безконтрольне виснаження природних ресурсів, фактичне пограбування африканських народів із катастрофічними наслідками для майбутніх поколінь, зокрема у сферах економіки та екології.

Показовий приклад — Судан, де підконтрольні кремлю угруповання отруїли ртуттю водні ресурси внаслідок хижацького кустарного видобутку золота. Забруднення такого масштабу не ліквідується роками — це екологічна зброя уповільненої дії.

Місцеве населення у цій схемі розглядається виключно як дешева робоча сила — і на російських підприємствах усередині африканських країн, і на виробництвах у самій росії, куди африканці потрапляють після “підготовки” у “русскіх домах”.

Обіцянки розвитку та партнерства з боку кремля, а також інформаційна обробка африканського населення через систему “русскіх домов” — елементи прикриття класичної колоніальної експлуатації та грабунку в Африці.