Попередній план Росії провалився – масового блекауту не було, нашу критичну інфраструктуру не змогли довести до критичного стану. Зараз найбільш ймовірними цілями можуть знову стати військові об'єкти, шляхи постачання і все, що пов'язано з підготовкою до продовження процесу деокупації територій. Москва шукатиме всі можливості для поповнення запасів зброї, ракет та дронів, хоча її можливості значно обмежені. Про це в інтерв’ю “Gazeta.ua” розповів речник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов.

У ніч на 28 березня армія РФ завдала масованого удару дронами-камікадзе по Україні. Мер Києва Віталій Кличко підтвердив влучання у Святошинському районі міста. Цієї ночі силам ППО загалом вдалось знищити 12 з 13 запущених по Україні дронів Shahed та один розвідувальний безпілотник, повідомили в Повітряних силах. Нещодавно британська розвідка проаналізувала зменшення інтенсивності використання Росією іранських дронів у війні проти України. “РФ, ймовірно, шукатиме поповнення запасів”, ‒ заявили тоді. Виходить, знайшли? Чому взимку використання дронів було зменшено?

– Взимку були різні етапи масованих ракетних ударів. На перших – так само активно використовувалися іранські дрони. Інша справа – росіянам не вдалося отримати бажаного результату. Ракетний і безпілотний бліцкриг ворога зазнав невдачі. Українська енергосистема витримала. Паніки та блекауту, на який розраховувала Росія, не було. Потім тактика змінювалася. Пробували різні варіанти, але всі їх Україна відбивала.

Паралельно з цим росіяни шукали можливості поповнення запасів. Але говорити, що зараз є нове масове надходження, не можна. Бо це не ті кількості ударів, коли кожного тижня били по декілька десятків дронів одночасно.

“Таких масованих ударів, які були, ми вже, напевно, найближчим часом не побачимо”

Була думка, що погодні умови взимку впливали на використання дронів. Чи дійсно це так?

– Погодні умови впливають. Але не сезони. Тобто не температурний режим. Дощ і вітер можуть впливати. Тому дрони можуть використовувати в різні пори року. Але таких масованих ударів, які були, ми вже, напевно, найближчим часом не побачимо. Принаймні, з такою регулярністю. Хоча ворог ставить задачу і щодо отримання нових безпілотників, і налагодження свого виробництва.

Чому не побачимо? Росіяни не змогли в Іраном домовитися?

– З Іраном є домовленість, і постачання були. Але підписаний контракт не означає разову передачу. До останніх ударів у рашистів залишалося приблизно 200 іранських дронів. Використали близько 800. Немає такого виробництва, яке може компенсувати витрачену кількість.

“Ворог намагатиметься зірвати наш наступ”

Росія змінює тактику завдання ракетних ударів по території України. Про це казали у вашому відомстві. Що нам готують росіяни? До якої тактики зараз перейшли?

– Метою масових ракетних ударів був блекаут і доведення до критичного стану енергетичної інфраструктури. Цей план провалився. Зараз ворог повертається до використання ракет та дронів, як це було під час першої тактики повномасштабного вторгнення. Тобто найбільш ймовірними цілями можуть знову стати військові об'єкти, шляхи постачання і все, що пов'язане з підготовкою до продовження процесу деокупації українських територій. Ворог намагатиметься зірвати наш наступ.

“Надалі найбільше страждатиме саме цивільна інфраструктура”

– Це аж ніяк не означає, що загроза для цивільного населення зникне. З останніх ударів бачимо, що це не так. І для цього є багато причин. Одна з них – вичерпання високоточної зброї: у росіян його залишилося близько 15 відсотків від початкової кількості. Відтак дуже часто ворог застосовує застарілі, неточні і неефективні засоби. Особливо, коли йдеться про С-300 по прифронтових територіях. Там про точність взагалі не йдеться. До того ж – хибні розвідані у більшості випадків. Надалі найбільше страждатиме саме цивільна інфраструктура.

“Але таких масованих ударів, які були, ми вже, напевно, найближчим часом не побачимо. Принаймні, з такою регулярністю”

В інтерв’ю “Gazeta.ua” Юрій Ігнат розповів, що при такому інтенсивному використанні, як було під час масованих ударів, росіяни не встигають виготовляти високоточні ракети. А залишилося їх мало. Чи варто сподіватися, що вони закінчаться?

– До того, щоб ракети повністю закінчилися, ще далеко. Якщо ми говоримо про запаси застарілих ракет, тих же С-300, то вони вимірюються тисячами. І варварські ракетні обстріли можуть тривати ще довго. Окрім того, росіяни намагаються налагодити власне виробництво. Щоправда, по позиціях високоточного сучасного озброєння мають погані позиції – без іноземних комплектуючих, новітньої електроніки. Це дуже ускладнено. Але ті ж самі “Калібри” виробляються. Можна говорити про десятки у місяць. Але компенсувати навіть те, що вони вже витратили, подібні обсяги не можуть. Від початку ракетного терору і проміжки між ударами, і кількість застосованих ракет – це вже зовсім інші показники, ніж ми бачили.

Ще у листопаді минулого року Іран відправив до Росії артилерійські і танкові снаряди. А у відповідь РФ може надати Ірану винищувачі. Про це заявив координатор Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі. Чи вдається відстежувати, хто досі дає Росії зброю?

– Ця інформація є. За нею уважно слідкує як Україна, так і наші партнери. Намагаються належним чином реагувати. Навіть співпраця з Іраном для Росії знаходиться не на тому рівні, на якому вона б хотіла. Дуже показово, що попри бажання РФ отримати іранські балістичні ракети і якісь домовленості, цього досі не відбулося.

“Ми знаємо про передачу озброєння з боку Білорусі і намагання виходити на азійські ринки”

Росія намагається на всіх можливих сірих ринках з використанням всіх можливих схем контрабанди компенсувати втрати через санкції. Щось виходить – за рахунок схем, купівлі побутової техніки чи товарів подвійного призначення, з яких можна вилучати електроніку. Але покрити потреби російської армії це не дозволяє. Втім, спроби будуть. Ми знаємо про передачу озброєння з боку Білорусі і намагання виходити на азійські ринки. Росіяни і далі це активно пробуватимуть.

Нещодавно в Росію приїжджав Сі Цзіньпін. Говорив з Путіним. Чи є дані, вдалося їм про щось домовитися? Зокрема, про передачу зброї.

– Ні фактів постачання, ні інформації про відповідні домовленості наразі немає. І це було б дивно. Адже попри специфічну риторику Китай намагається позиціонувати себе миротворцем. А це означає, що пряма передача озброєння це перекреслила би. Але те, що цей візит відбувся, означає, що Росія опинилася у міжнародній ізоляції – економічній, зовнішньополітичній. Тому такий контакт є для Путіна дуже важливим. А для китайського лідера це нагода посилити свій вплив на слабкого партнера і збільшити його залежність. Отримати кращі умови залучення й використання російських ресурсів. Це вже взаємини лідера та залежної другорядної держави.

На наших очах відбувається стрімке перетворення Росії у придаток Китаю, вона вже не рівноправною державою, як було раніше. Філософ Шпенглер колись казав про “присмерк Європи”. На наших очах триває стрімкий присмерк Росії, сходження її з історичної арени.

Ви казали про прямі поставки. Але ж є непрямі. Чи вдається їх відслідковувати?

– Тут мова не про Китай, але подібні спроби відбуваються не через офіційні канали і не як позиція держави, а через фірми-прокладки. Через декілька рівнів посередників. І це все відстежується. Україна тут не сама.

“Позиція так званої Російської Федерації – це мало приваблива перспектива для більшості країн”

Чи є якісь реальні важелі впливу, щоб обмежити таку торгівлю? Що може зупинити той же Іран?

– Посилення санкційної політики: зокрема, в частині відповідальності за порушення санкцій. Навіть на Іран нові санкції мають вплив. Він зараз не веде війни, подібної до тієї, яку розпочала Росія. Але в його позиції мало хто захоче опинитися. Не кажу вже про позицію так званої Російської Федерації. Це мало приваблива перспектива для більшості країн.

Росіяни могли взяти Київ у перший день повномасштабного вторгнення. Це при умові, якби російським окупантам вдалося десантуватися та захопити аеродром у Гостомелі, повідомив начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. Наскільки нам вдалося укріпити наш північний кордон, столицю?

– Повторення такої ситуації станом на зараз неможливе. Кордон зміцнений. Система протиповітряної та протиракетної оборони працює і має додаткові можливості. Інформації і в України, і наших партнерів значно більше. Вже триває відкрита війна і фактору несподіванки не буде. Це не означає, що спроб не буде. Але це буде суїцидальний крок, адже повторення ефекту 24 лютого вже не буде.

“Путін не полишає спроб втягнути режим Лукашенка у повномасштабну участь у війні”

Путін не полишає спроб втягнути режим Лукашенка у повномасштабну участь у війні. Ми говоримо про наземну операцію. Але за останній рік нічого не вдалося. І немає ознак, що вийде найближчим часом.

Що відбувається у Білорусі? Ми чуємо гучні заяви, обіцянки, чутки, що Путін дотискає Лукашенка. Нещодавно була інформація, що там збираються організувати сховище для зберігання ядерної зброї. Чи дійсно Білорусь може втратити береги і перейти до сухопутної компоненти?

– Нічого у Путіна не виходить. Не тому, що Лукашенко любить Україну чи шанує міжнародне право. Просто пряма участь у війні стала б самогубством для його режиму, оскільки це неодмінно вплинуло б як на білоруську армію, так і на політичну ситуацію.

“Це чергова спроба підняття ставок і акту шантажу від Путіна”

Щодо розміщення тактичної ядерної зброї – жодної новини ані для України, ані для НАТО чи ЄС не було. Українська розвідка ще у січні повідомила про те, що Білорусь може стати для Росії майданчиком для різних ядерних провокацій. Цьому передували офіційне взяття на озброєння Білорусі комплексів “Іскандер” або зміна у конституції у частині без'ядерного статусу. Тож нинішня ядерна риторика — це ніщо інше, ніж чергова спроба підняття ставок, такий собі акт шантажу від Путіна.

Насправді росіяни вже давно утримують тактичну ядерну зброю в цьому регіоні – в Калінінградській області. Тому намір розмістити її в Білорусі – це лише інформаційна кампанія без серйозних наслідків, черговий блеф. Бо інших інструментів залякування опонентів вони вже не мають.

За що зараз тримається Лукашенко, щоб утримати статус-кво?

– Білорусь сьогодні є важливим хабом навіть без повноцінної участі у наземній операції. Це місце навчання і тренування резервів російської армії, ремонту техніки. Це тил для Путіна, який підтримує його риторику. Цього вже достатньо, щоб Лукашенко міг говорити, що робить багато і без повноцінної участі в наземній операції.

“Все більше свідчень, що росіянам під час відступу стрілятимуть у спину свої”

У Генеральному штабі ЗСУ заявили, що "на тлі бойових успіхів Збройних сил України у ворожих військах відзначається масове дезертирство". Як це може вплинути на ситуацію на фронті?

– Випадки дезертирства є, і вони не поодинокі. Часто носять масовий характер. Слід відзначити, що рівень мотивації та морально-психологічного стану в армії агресора, особливо у мобілізованих, вкрай низький. Маємо справу з армією країни, де ані суспільство, ані солдат нічого не варті. Тому там працюють інші механізми – примус через страх у вигляді погроз кримінального переслідування, фізичного покарання чи навіть страти. Там розгалужена практика так званих "заградотрядів". Все більше свідчень, що росіянам під час відступу стрілятимуть у спину свої. Російська армія не боїться утилізувати власну живу силу. І через такі самовбивчі практики, і через величезні втрати під час бойових дій Кремль не припиняє мобілізаційних заходів. Тиха мобілізація продовжується, розглядають наступну хвилю відкритої.

“Залякують російських солдат не лише "заградотрядами", але й проводять спеціальні інформаційні операції”

Росіян залякують, що українці знущаються над полоненими. Попри це росіяни тікають зі своєї армії. Тобто своїх бояться більше?

– У багатьох випадках так. Залякують російських солдат не лише "заградотрядами", але й проводять спеціальні інформаційні операції. Бачимо час від часу жахливі кадри катування або страти. Це абсолютно свідомі акти, які роблять російські пропагандисти, щоб залякати своїх же: мовляв, не думайте здаватися у полон, з вами зроблять те саме.

Але працюють різні джерела інформації. Є український проєкт "Хочу жить" для росіян, які готові здатися в полон і хочуть зберегти життя. Працює сарафанне радіо. Повертається частина росіян, які були в українському полоні. Вони на камеру можуть говорити різні речі, але між собою розповідають правду – що Україна дотримується міжнародного права. Тому для пересічного російського солдата, який не скоював воєнних злочинів, потрапити до українського полону краще, ніж бути гарматним м’ясом.

Скільки приблизно “чмобіків” утекло? А скільки з них з вищої ланки?

– Йдеться про тисячі, але це питання точності статистики потребує постійного уточнення. З вищої ланки показники невеликі. У офіцерського складу фактори і мотивації, і страху вищі, ніж у рядового складу.

“Позиція місцевого населення активна”

У Криму партизани потребують більше інформації від місцевих про розташування російських військових та їхньої техніки. Про це йдеться у телеграм-каналі "Крим – край партизанської слави". Закликають здавати координати російської техніки. Наскільки ефективно діють наші партизани в окупованому Криму?

– Останнім часом ми дедалі частіше чуємо про “бавовни” і багато іншого, що трапляється на території тимчасового окупованого Криму. Без активної підтримки і участі місцевого населення цього б не було. Активна позиція населення в окупації дозволяє Україні отримувати максимум інформації про розташування та просування ворожих сил та засобів. Така ситуація дозволяє проводити важливі операції і розраховувати, що деокупація Криму відбудеться найближчим часом.

Звільнення Криму від росіян матиме безпрецедентне геополітичне значення для всього Чорноморського регіону. Зросте економічний потенціал цього регіону, відновляться активні транскордонні і міжнародні взаємодії.

А наші у Москві є?

– Є і “наші”, і ті росіяни, які розуміють, що з режимом Путіна майбутнє – абсолютно безрайдужне. Це "їхні" – які дбають про майбутнє Московії і бачать її без фашистського диктатора. Сьогодні вони все більше готові зі зброєю рухатися до захисту своїх прав і звільнення так званої Російської Федерації від внутрішньої окупації. Бо саме так працює Путін для своїх же народів Росії.

“Про конкретні приклади зможемо говорити лише після перемоги”

Наскільки великий вклад у боротьбу з росіянами робить розвідка на чужій території, наші агенти?

– Це велика робота, яка ведеться. Не можна зупинятися, масштаби мають бути більшими. Але результати є – відчутні і осяжні. Про конкретні приклади зможемо говорити лише після перемоги.

Нещодавно Головне управління розвідки Міністерства оборони України зламало кілька російських радіостанцій, які ведуть мовлення у тимчасово окупованому Криму. Діставши доступ до ефіру кремлівських пропагандистів, українські кіберфахівці змусили жителів Криму слухати начальника ГУР Кирила Буданова. Скажіть, чи в Криму чекають нашу армію? Чи готові воювати? Чи всі колаборанти встигнуть втекти в Росію? Що буде з тими, хто залишиться?

– Багато кримчан надають активну допомогу українським силам безпеки та оборони, часто ризикують життям. Тому – так, чекають. Після повномасштабного вторгнення відсоток таких людей стає більшим.

“З одного боку, вже окопуються на кримських пляжах, а з іншого – перевозять свої родини і майно”

– Керівництво окупаційної адміністрації, командування окупаційного корпусу розуміють, що очікувати чогось доброго марно. З одного боку, вже окопуються на кримських пляжах, а з іншого – перевозять свої родини і майно. Проте рядовому складу продовжують брехати, що все під контролем і йде "по плану". Ті, у кого більше розуму, вже сьогодні планують виїжджати з Криму, і правильно роблять. Хоча уникнути відповідальності за військові злочини, якщо вони їх скоювали, не вийде. Всі інші чекають останнього моменту, але утекти встигнуть не всі. Комусь доведеться відповідати за злочини на території звільненого Криму.

Про підготовку російського диктатора Володимира Путіна до повномасштабного вторгнення в Україну знали лише три-чотири особи з його оточення. Що й стало однією з його помилок. Про це йдеться у заяві директора Центрального розвідувального управління США Вільяма Бернса. Чи відомо, хто ці люди? Розвідка знає всіх, хто приймає рішення в Кремлі?

– Так. Зокрема, Патрушев (Секретар Радбезу РФ Микола Патрушев відзначився новою заявою про США. Цього разу він заявив, що Росія “щонайменше двічі рятувала США від розпаду”. Окрім дивних “історичних” згадок про порятунок США Патрушев не забув і про погрози. Зокрема, у цьому ж інтерв’ю секретар Ради безпеки Росії раптово заговорив про наявність “унікальної зброї”, яка здатна знищити будь-якого противника. - Gazeta.ua), який нещодавно відзначився черговою маразматичною псевдоісторичною статтею, – це саме те коло. Значною мірою рішення розпочати повномасштабну війну – це наслідок їхньої моделі управління. Сучасна Росія – це закрите суспільство, в тому числі, всередині диктаторської вертикалі: там не передбачено якогось обговорення чи плюралізму думок. Рішення приймає одна людина, не дуже освічена і не компетентна, тому і наслідки є катастрофічними для Росії.

“Путіну і його найближчому оточенню варто передивилися гарну комедію “Смерть Сталіна”

Все це коло Путіна, коли він ослабне, залишиться з ним чи виступить проти?

– Є різні люди з різною мотивацією. Багато представників так званої російської еліти вже розуміють, що це була колосальна помилка і злочин, а фінал буде трагічним для Росії. Вони намагаються шукати варіанти власного порятунку. Поки що, не боротьби за іншу країну, а йдеться про власну безпеку і бізнес. Намагаються виходити на контакти і домовлятися про персональні гарантії безпеки. Такі випадки вже є.

Путіну і його найближчому оточенню варто передивилися гарну комедію “Смерть Сталіна”. Там дуже повчально: багато аналогій з сучасною Росією і до чого їм слід готуватися.

“Україні потрібно більше зброї, боєприпасів, допомоги для захисту суверенітету та звільнення територій”

Нардеп, військовий Роман Костенко в інтерв'ю наголошує, що всі люди мають розуміти, що треба якось будувати свої плани, жити і розуміти, що Росія все ще сильна країна. І вона не відмовилася від своїх планів. Президент про це теж сказав. А плани у них — захоплення і повернення під сферу впливу всієї України. Водночас є розмови про те, що війна закінчиться за короткий період часу. Що має скластися, щоб перемогли ми швидко?

– Це можливо. Є позиція президента про те, що Україні потрібно більше зброї, боєприпасів, допомоги для захисту суверенітету та звільнення територій. Чим більше допомоги, тим більше життів ми збережемо. Це абсолютно осяжна перспектива. Україна відновить свій суверенітет у межах 1991-го року.

“В інтересах України, і вільного світу, щоб ця війна завершилися швидко і справедливо”

Хто найкраще з нас виграє у довгу війну – Росія чи Україна?

– Довга війна – це поганий сценарій як для Росії, ресурси якої все-таки не безмежні, так і для України. Для нас це означатиме більші втрати, руйнування інфраструктури і всі інші проблеми. Довга війна – це і проблема для світу також. Бо це питання продовольчої безпеки, продовження гуманітарної кризи. Тому і в інтересах України, і вільного світу, щоб ця війна завершилися швидко та справедливо. Тобто відновленням українського суверенітету з подальшим притягненням всіх винних до відповідальності, а також – відшкодуванням збитків.

Після перемоги України у війні Росія розпадеться як імперія. При цьому перемога України ‒ єдиний спосіб закінчити війну. Про це у виступі на Мюнхенській безпековій конференції сказав американський мільярдер Джордж Сорос. Яким буде цей розпад? Який найкращий варіант для України? Як ми готуємося?

– Імперії мають описані цикли. А розпад – логічний фінал існування будь-якої з них. Утворення “Російська Федерація” – нежиттєздатне у сучасному форматі. Вона не може бути демократичною, тримається на автократії, пригніченні свобод. Тому її трансформація неминуча за результатами цієї ганебної злочинної війни, яку розв'язала Росія і яку толерувало все її суспільство. Якою буде ця трансформація – ми побачимо дуже скоро. Але це точно буде нова геополітична реальність.

З точки зору безпеки України, Європи та світу на порядку денному гостро стоятиме питання демілітаризації Росії, зокрема – її денуклеаризації, а також пункт про створення певної безпекової зони навколо кордонів України.

Що буде з буферною зоною – областями РФ, що з нами межують? Ми працюємо у цьому напрямку?

– Україна захищає власні землі і власні території. Так, головне завдання – вихід на кордони 1991-го року. Якщо говорити про гарантії безпеки, то вони передбачатимуть неповторення сценарію масштабного нападу. Це передбачатиме відсутність на певній відстані навколо України озброєння, сил і засобів. Україна над цим працюватиме.