ЗМІ про нас

Заколот, що зійшов нанівець, ватажка так званої ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина та відмова підписувати контракти з російським міноборони призвели до того, що "музикантів" фактично прибрали із фронту. Які підрозділи окупаційної армії готують їм на "заміну" та якими будуть наслідки такого рішення?

Про це та багато іншого OBOZREVATEL поговорив із представником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрієм Черняком.

– Після виходу "вагнерівців" із Бахмута ким командування РОВ закрило дірки? Чи призвело це до нестачі особового складу окупантів на інших напрямках?

– Після виходу терористичного утворення під назвою ПВК "Вагнер" із Бахмута ситуація для російсько-окупаційних військ на тому напрямку справді дещо ускладнилась через активні дії Збройних сил України.

Власне, нинішнє становище на цій ділянці фронту підтверджує оцінки ГУР МО України, що "вагнерівці" створювали для українських Сил безпеки та оборони більше проблем, ніж підрозділи регулярної російської армії. Тож командування армії держави-агресора дійсно перекидає до Бахмута сили та засоби. Ця інформація фігурує у зведеннях Генштабу ЗСУ та коментарях офіційних речників, і ми можемо підтвердити: йдеться як про російську військову техніку, зокрема танки, так і про живу силу.

Наприклад, на Бахмутському напрямку зафіксована поява елітного, за російськими мірками, повітряно-десантного полку, окремих механізованих підрозділів армії РФ, а також найманців із так званих ПВК, які фінансує російська корпорація "Газпром".

Після так званого бунту "Вагнера", який поклав у м’ясних штурмах десятки тисяч своїх найманців, аби захопити місто (точніше – його руїни), російська окупаційна армія зараз намагається будь-що втримати контроль над Бахмутом.

Потенційна поразка російських військ, які замінили "вагнерівців", може стати ще одним фактором, який поглибить внутрішні протиріччя в російській так званій еліті.

А з приводу "дірок" на інших напрямках після перекидання окупаційних сил під Бахмут: звісно, ми не будемо вказувати пальцем, де у росіян тонко, але можемо нагадати, що там, де тонко, там і рветься. Всьому свій час, і всі все побачать.

– Bloomberg із посиланням на європейську розвідку повідомив, що тепер, після невдалого заколоту Пригожина, дірки закриватимуть кадировцями та ув'язненими. ГУР може підтвердити цю інформацію?

– Пам’ятаєте браваду ватажка Чечні Рамзана Кадирова на початку травня, коли він грозився замінити "вагнерівців" у Бахмуті бійцями його армії? Так-от, цього не сталося. Зазнавши колосальних втрат у перший рік повномасштабного вторгнення Росії, кадировці уникають участі у бойових діях. Їхня робота в основному зводиться до терору та мародерства на окупованих територіях.

Звісно, командування російської окупаційної армії може знову наказати кадировцям брати участь у бойових діях, але велике питання – чи буде поспішати з виконанням такого наказу чеченський гауляйтер Кадиров?

Щодо зеків: росіяни створили так звані підрозділи "Шторм-Z" з-поміж ув’язнених та інших проблемних найманців. Можемо підтвердити, що вони воюють проти України, але зазнають значних втрат через низький рівень підготовки. Також відомо про непоодинокі випадки, коли зеки з новостворених штрафних підрозділів влаштовували внутрішні "розбірки" зі стріляниною, дезертирували разом із військовою технікою. Тобто цей набрід, збіговисько зеків, росіянам важко контролювати.

– А скільки кадировців зараз в Україні? Кадиров стверджує, що аж 7 тисяч, і ще близько двох нібито проходять підготовку.

– Кадиров бреше, як і всі ватажки терористичної Росії. Так, кадировці в Україні, безумовно, є, але їхній нечисленний контингент не бере участі в активних бойових діях.

Можна говорити про кілька тисяч бойовиків Кадирова в Україні, а випадки, коли вони здійснювали так звані "загороджувальні" заходи, дійсно фіксувались під час повномасштабного вторгнення.

Зараз кадировці переважно перебувають у населених пунктах, які розташовані на серйозній відстані від лінії бою. Йдеться про схід та південь України. Втім, руки Збройних сил України здатні дотягнутись і до тилових розташувань, як це було нещодавно в окупованому Приморську Запорізької області. Також нещодавно зафіксовано випадки, коли кадировці в Мелітополі почали, що називається, милити лижі: активно мародерити й пакувати майно українців.

Варто зазначити, що чеченський "піхотинець Путіна" передусім непокоїться за власну шкуру, тому основа його приватної армії завжди залишається біля Кадирова. Спроба заколоту "Вагнера" засвідчила, що конструкції кремлівського сюзерена доволі крихкі. Чи готовий Кадиров відправити на утилізацію свої найбоєздатніші загони в таких умовах?

– Щодо вербування ув'язнених у російських колоніях. Тисячі зеків загинули у м'ясних штурмах "вагнерівців" у Соледарі, Бахмуті. Потім Пригожину (який і сам раніше сидів, і йому довіряли зеки) закрили доступ до колоній, а вербуванням зайнялося вже МО РФ. ГУР відомо про кількість російських ув'язнених, які на цей час перебувають на території України?

– Навіть після того, як Пригожину закрили доступ до колоній, він залишався популярним серед значної кількості російських ув’язнених. Багато російських зеків підтримали його заколот, але після зупинення руху на Москву назвали ватажка терористичної групи "Вагнер" "шерстяним", себто – зрадником, пацюком.

Уже згадані загони "Шторм-Z", які російська окупаційна армія почала формувати з-поміж ув’язнених після конфлікту з Пригожиним, за нашими оцінками можуть налічувати від тисячі до кількох тисяч штук. Але знову ж таки – ці штрафники мають низький рівень підготовки, Росія використовує їх як витратний матеріал.

– А як зараз відбувається вербування у російських зонах? Чи є відмінності в обіцянках Пригожина та вербувальників МО РФ?

– Мотивація, власне, та сама. Загони "Шторм-Z" російське терористичне міністерство формує за лекалами такої ж терористичної ПВК "Вагнер": якщо не хочеш сидіти в російській тюрмі, можеш піти у м’ясний штурм на території України. І якщо тобі якось вдасться вижити, то скоротять термін ув’язнення, пом'якшать покарання чи погасять судимість.

– А чому Путін не хоче оголошувати нову хвилю мобілізації?

– А хто вам сказав, що він не хоче? Дійсно, відправлення людей на смерть – чутливий фактор навіть для такого очманілого від культу війни та жорстокості населення, як у Московщині. Але факт залишається фактом – за півтора року повномасштабного вторгнення Сили безпеки та оборони України знищили величезну кількість найбоєздатніших військ Росії.

І це справді виклик, але не найважливіший для Кремля. Значно гострішою для ворога є проблема бойової підготовки мобілізованих та оснащення їх військовою технікою.

А солдатів Москва ніколи не рахувала. Власне, ми бачимо, що у Кремлі продовжують сповідувати традиції та підходи радянських воєначальників-м’ясників.

І треба сказати, що мобілізація на Росії не припинялась. Так, це тиха, прихована, тіньова мобілізація, але вона триває.

У цьому контексті також можна згадати оголошені керівництвом окупаційної армії наміри створити 20 нових дивізій. Тож очевидно, що Росія в тому чи іншому форматі продовжить брити голови черговим десяткам і сотням тисяч людей, що населяють так звану Російську Федерацію.

Так, зараз Росія намагається сповільнити наступальні дії українських військ, стабілізувати й заморозити лінію фронту, аби зібрати, підготувати та озброїти великі резерви для ведення тривалої війни, але наше завдання – зруйнувати ці та всі інші плани ворога.