Що відомо українській розвідці про дії росіян на Донбасі і в Херсоні, та про настрої, які панують у Кремлі, НВ розповів Кирило Буданов, начальник ГУР Міноборони.

До 9 травня, сакрального для Кремля «дня перемоги», залишається усього тиждень. На сході України тривають бої, але РФ поки не вдається здобути перемогу у битві за Донбас. Справа йде до чергового зриву планів окупантів.

На цьому тлі українським військовим важливо розуміти – чого очікувати від ворога?

Відповіді саме на це питання системно шукає Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України.

НВ поспілкувався з головним військовим розвідником, аби дізнатися, що відбувається на окупованих українських землях і на фронті, а також чи оголосять у РФ мобілізацію і яким чином московський диктатор «продасть» її необхідність власному народу.

— У Херсоні росіяни 27 квітня збиралися провести псевдореферендум. Але їхні плани змінились, нічого не відбулось. Що вони далі планують робити з Херсоном?

— У росіян дуже сильний кадровий голод. Ті персони [потенційні колаборанти], на яких вони робили ставку перед війною, у багатьох випадках себе абсолютно не виправдали. Певна кількість людей погодилася на співпрацю. Але досить невисокий відсоток із тих, хто це зробив, насправді здатен керувати хоча б якимось районом міста. Тому головна проблема — це кадровий голод.

Далі питання: що вони хочуть створити? У хворому розумі російського керівництва є дві ідеї, які вони плекають. Перша — це відтворення Таврійської губернії, яка існувала нетривалий час у Російській імперії. Це територія Криму, Херсонщини, частково Миколаївщини і навіть трохи Донецької області та Запоріжжя, з адміністративним центром у місті Сімферополь. Це та ідея, яку вони зараз проштовхують.

Друга ідея, яку нечасто можна почути, проте вона має місце, — так зване Небесне місто. Це Одеська область, Херсонська область, частина Миколаївської області, місто Дніпро та частина Донецької області. Була така концепція. Ще раз кажу: це — хворий розум.

Ось ці дві божевільні ідеї, які вони всерйоз для себе сприймають і зараз намагаються відтворити.

— З Херсонщини зараз вивозять зерно, трактори. Що Росія хоче там зробити? Голод?

— Авжеж. Вони спробують зробити демографічну кризу, а потім — гуманітарну. Тільки в такому випадку вони зможуть справитися з більшістю населення. Дуже легко маніпулювати настроями населення, коли в людей забрати усе, а потім пропонувати гуманітарну допомогу. Щоб не витрачати мільйони, вони будуть витрачати копійки, даючи крихту хліба.

— Окупанти побачили, що населення їх не сприймає, і пішли таким шляхом?

— Не сприймає абсолютно. Вони пішли шляхом геноциду, нічого нового там нема.

— Зараз відбувається велика битва за Донбас. Що росіяни в результаті цієї битви хочуть отримати: включити ОРДЛО до складу РФ?

— Зараз вони ще на роздоріжжі. Тобто не вони, а він — президент РФ, — там одна людина вирішує. Він не прийняв остаточного рішення, чи намагатися йому прийняти так званий Донбас у склад Росії, чи лишати його якоюсь третьою територією. Проте певні кроки вже зроблені. Серед них найголовніший — перехід кураторства [над проєктом “ЛДНР”] від пана Суркова [Владислав Сурков — експомічник президента РФ, який відповідав за закордонні території], до першого заступника голови адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка. Це безпосереднє керівництво з Кремля. Це ніяке не керівництво закордонними територіями. Вони готуються до даних процесів, але остаточного рішення ще нема.

— Від чого буде залежати це рішення?

— Від дуже багатьох факторів. По-перше, їм потрібен увесь Донбас. Бо навіть для хворого розуму буде нелегітимно, коли одна частина Донбасу під контролем поки що у них, а інша — ні. Їм потрібен увесь Донбас, аби номінально сказати, що народ Донбасу обрав свій шлях.

— Навіщо вони вивозять людей — і вже дуже велику їхню кількість — з території того ж Маріуполя в Росію?

— Дивіться, будь ласка, в історію, — вони так робили завжди. Радянський Союз робив так на всіх територіях, і Росія продовжує цю ганебну практику. Навіщо це робиться? Перше — заміщення корінного населення на російське, для того, щоб змінити соціально-демографічну картину у цьому регіоні. По-друге — це переселення. Ви якщо подивитесь, куди їм пропонують їхати, — це виключно депресивні регіони, у яких основний контингент — малоосвічені непрофесійні люди. У порівнянні з ними населення Маріуполя — генії і Нобелівські лауреати. Вони таким шляхом отримують кваліфіковану і дуже низько оплачувану, — люди будуть перебувати майже у рабських умовах, — робочу силу. Тут суто прагматичний підхід.

— Наскільки поширений зараз на окупованих землях партизанський рух? Такого ж раніше не було.

— Не можу сказати, що такого не було. У нас уже 8 років триває війна з Росією, і на окупованих територіях партизанський рух є. Його по-різному називають. Ми його кличемо «агентурний елемент». Зараз популярним стає вислів «партизанський рух» або «рух опору». Є різні назви, проте результат один — це люди з місцевого населення, які на тимчасово окупованих територіях вірні державі Україна й усіляко допомагають скиданню влади окупанта. Досить багато результативних знищень ворога на окупованих територіях зроблені завдяки їм. Починаючи від операцій із наведення та коригування артилерії та авіації, закінчуючи проведенням спеціальних операцій із ліквідації ворогів.

— Які найбільші проблеми зараз у російській армії? Їм не вдався наступ за 2−3 дні, іде вже 68-а доба…

— Усі проблеми російської армії якраз зараз і виплили.

Це був великий піар. Усе, на що вони витрачали гроші, — це показувати велич російської армії у світі. Зараз усі побачили — нема жодної величі. Порівнювати військовий потенціал Росії й України перед початком цієї фази війни, яка почалась 24 лютого, неможливо: це десяти-, а по певних показниках двадцятикратна перевага РФ. Проте реальні бойові дії показали реальні проблеми: кількісний показник вони мають, це безумовно, а от якісного нема. По-друге, досить низька мотивація. Ті втрати, яких вони зазнали за цей час, досить сильно на них упливають. Уже зараз Росія перейшла до прихованої мобілізації і найближчим часом готується оголосити про відкриту мобілізацію. Мені досить цікаво: як вони будуть це пояснювати власному народові? Чому для Росії з її, як вони кажуть, першою чи другою армією у світі, потрібна мобілізація, коли згідно їхніх офіційних повідомлень, усе йде за планом і Україна як військова машина нічого з себе не представляє? Я можу робити певні припущення, опираючись на певні факти, що мобілізацію проведуть під призмою того, що Росія воює не з Україною, а з англосаксонським світом. Саме в такій парадигмі це будуть пояснювати російському суспільству.

— Ви раніше казали, що Росія готує теракти на власній території, щоб спровокувати ще більшу ненависть до українців…

— Я вас перерву. Що значить «готує»? Вона вже їх проводить досить активно. Подивіться, що коїться. Багато підривів, багато знищених об'єктів — і в усьому Росія звинувачує винятково Україну. Подивіться на ситуацію з Придністров'ям, наприклад. Авжеж, це гарна позиція, — звинувачувати в усьому Україну. А як це все можливо? Хтось може пояснити?

— Як Росія надалі збирається використовувати Придністров'я у війні проти нас?

— Придністров'я для них у військовому плані — величезна проблема. Є територія, яку вони повністю контролюють. Проте у них не має до неї жодного підходу. Кордон з одного боку з Молдовою, з іншого — з Україною. І як би вони там не кричали, нічого серйозного вони там зробити не можуть. Ті підрозділи, які перебувають у Придністров'ї, — це і є вся їхня сила, а їх приблизно 1,3 тис. людей. Це російські офіційні війська у цьому регіоні. Більшою частиною вони охороняють склади у населеному пункті Ковбасне. Меншою — радіоцентр у селищі Маяк, і стоять у Тирасполі.

— Придністров'я не є для нас великою загрозою?

— Великою загрозою не є. Але це фактор дестабілізації в усьому цьому регіоні: для Румунії, для Молдови і для нас.

— Росія планує оголосити мобілізацію на 9 травня?

— Так, вони готуються. Зараз Росрезерв почав звіряти, що насправді є у них в наявності, і підраховувати, що вони можуть видати за мобілізаційними нарядами. Це абсолютно необхідний крок перед початком справжньої мобілізації.

— Який план у Кремля на 9 травня? Перемога на Донбасі?

— Це їхня мета, але не буде цього, не встигають. Жодним чином вони не встигають.

— Який настрій у російській армії серед тих, хто воює? Наші військові кажуть, що росіяни навіть не забирають тіла своїх загиблих із полю бою. Російські військові бачать, що в них — величезні втрати. Російська пропаганда це все замовчує, але ж усередині армії це мають знати?

— Це доходить, безумовно. Російська армія абсолютно демотивована. Проте є військова вертикаль, — їм приходять команди, і вони будуть змушені їх виконувати. Хочеш, не хочеш, є наказ, і ти його будеш виконувати. Не виконуєш — сідаєш у в’язницю, багато є різних варіантів. Тому суттєвого значення їхній моральний стан не має. Вони будуть виконувати наказ.

— У ЗМІ з’явилася інформація, що Валерій Герасимов, начальник Генштабу Збройних сил РФ, нібито був поранений під Ізюмом. Правда це чи ні — підтвердження нема, але у будь-якому разі цілого начальника генштабу відправили під Ізюм. Для чого?

— Повертаємося на початок нашого інтерв'ю — брак кадрів. Це і є проблемою. Величезна кількість російського генеральського складу, вищого командного складу спускалася до керування батальйонами, а в певних випадках — ротами — вручну.

Я відійду від коментування інформації щодо стану пана Герасимова, але якщо він був вимушений поїхати прямо на передову, мабуть, щось сталося. А що сталося? Причина виключно одна — незадовільні плани щодо просування вперед. Окупація провалюється, вони не встигають. У них був головний термін — встигнути до 24 квітня закінчити «спецоперацію», вони його повністю провалили. Друга дата — це завершити операцію хоча б по Донбасу до 9 травня. Якщо вони цього не зроблять, це ще більш ускладнить політичне забарвлення усього процесу. Як буде Путін проводити цей парад? Що він буде казати? Балачки про війну з англосаксонським світом — вони на когось спрацюють, а на когось — ні. Путін не може визнати, що він програє Україні. Для цього йому потрібно показати якогось серйозного супротивника, щоб сказати, умовно кажучи: «Можливо, ми трошки і програємо, але це ж ми не Україні програємо».

— Що відбувається в оточенні Путіна? Була інформація про арешти всередині ФСБ, і з Сурковим невідомо що.

— Певною мірою певні чистки проведені. Але те, що каже більшість ЗМІ, трошки перебільшено.

— Учому перебільшення?

— У кількісному та якісному складі цих чисток. Так, є дуже значні зміни серед військового керівництва, на рівні командувачів родів військ, командувачів в армії і так далі. Це не дуже публічні люди, і про це ЗМІ не сильно пишуть. Є певні зміни та певна кількість заарештованих людей у спецслужбах. Наприклад, усім відомий генерал Сергій Бесєда, який відповідав у ФСБ за надання оперативної інформації по Україні. До речі, історія з фінансуванням [арештованого співголови ОПЗЖ та кума Путіна Віктора] Медведчука — це трошки пов’язано з ним.

Але тієї картинки, яку хочуть усі побачити, нема. Тисячами нікого не саджають, на жаль. Певні зміни є — їм треба призначити цапа-відбувайла. Ось вони і шукають.

— Медведчук виявився взагалі не потрібним Росії?

— Відповім трохи загально: нікому в світі зрадники не потрібні, навіть Росії. Вона їх використовує, але потім викидає. Усе.

— Тобто, Медведчуку у нас сидіти і сидіти…

— Сидіти у нас, сидіти не у нас, різне може бути, але це вже використаний матеріал.

— Для Росії?

— Для всіх. Його час закінчився.

— Є відчуття, що Захід нарешті повірив, що Україна може перемогти у цій війні. Ленд-ліз ухвалили, буде постачання зброї. Якщо ми витримаємо битву за Донбас, станеться злам на нашу користь. Але Росія точно буде намагатися щось учинити. Загроза ядерного удару реальна?

— Шанс на застосування тактичної ядерної зброї був і є завжди. Використовувати стратегічну ядерну зброю нема сенсу, бо ми досить близько один від одного. Але тактична ядерна зброя і її застосування просто пришвидшать кінець Росії. Ця війна закінчиться.

Є усього два варіанти, як вона може закінчитися.

— Які?

— Перший — розділення Росії на три і більше частини. І другий — відносне збереження територіальної цілісності РФ при зміні керівництва країни. В останньому випадку новий керівник скаже, що РФ ні при чому в усіх цих процесах, це був хворий диктатор, а країна тут ні до чого. У цьому випадку Росія віддасть усі окуповані нею території — від островів Японії до Кенігсберга [нинішній Калінінград], який належить Німеччині.

Ось два шляхи. Більшість військово-політичного керівництва Росії це знає. І саме тому є дуже багато спроб діалогу з західним світом, незважаючи на ту офіційну риторику, яку вони всі використовують. А от неофіційна зовсім інша: вони бояться втратити свої статки. І вони розуміють, чим це дуже швидко для них закінчиться.

Не хвилюйтесь, Україна переможе.

— Чи може закінчитися війна і при цьому Путін залишиться живим?

— Залишити йому шлях для відступу — це одна зі стратегій, проте це майже нереально. Він воєнний злочинець для всього світу. Це його кінець, він сам себе загнав у глухий кут.

Автор: Крістіна Бердинських