7 вересня Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МОУ) відзначає 26-у річницю з дня свого створення.

В сьогоднішньому розвідувальному співтоваристві України Головне управління розвідки гідно займає своє місце і поступово відіграє в ньому провідну роль. Причинами цьому є як російська збройна агресія проти нашої держави, так і головні тенденції, що існують у світовому розвідувальному співтоваристві, де системи воєнних розвідок останнім часом виходять на перший план.

Протягом усього часу свого існування Воєнна розвідка України була і наразі залишається важливою складовою системи забезпечення національної (перш за все, воєнної) безпеки України. Проте на сьогодні, в умовах продовження протягом 4,5 років російської збройної агресії проти України, буде без перебільшення сказати, що діяльність Воєнної розвідки України є однією з основних запорук існування української державності і суверенності.

На сьогодні надзвичайно важливою задачею Воєнної розвідки України є задача отримання та наповнення доказової бази щодо російської агресії по відношенню до України, а також присутності російсько-терористичних військ та фактів застосування на Донбасі російського озброєння і військової техніки на українській території.

Нагадаю, що в залежності від характеру і масштабу поставлених завдань та призначення система Воєнної розвідки України поділяється на три складові частини:

1. стратегічна розвідка – добування даних про воєнну політику країни-агресора і стратегії її реалізації; стан, склад, дислокацію збройних сил противника, їх сильні та слабкі сторони, погляди на характер і способи ведення війни; воєнно-економічний потенціал країни-агресора, стан і перспективи розвитку збройних сил, озброєння та військової техніки, заходи щодо безпосередньої підготовки до війни (агресії), плани та особливості її ведення; оперативне розгортання військ та обладнання ТВД тощо.

Головна задача стратегічної розвідки – пошук шляхів та розробка пропозицій на упередження війни або припинення агресії політико-дипломатичними способами. Організується вищим воєнно-політичним керівництвом держави;

2. оперативна розвідка – добування розвідувальних даних про противника, необхідних для підготовки і проведення операцій.

Головна задача оперативної розвідки – оцінка оперативної обстановки та розробка пропозицій щодо підготовки і проведення оборонних (наступальних/контрнаступальних) операцій. Організується Генеральним штабом, штабом операції Об’єднаних сил, командувачами і штабами об'єднань і підпорядкованими органами та силами і засобами розвідки;

3. тактична розвідка – добування розвідувальних даних, необхідних для підготовки і успішного ведення бою.

Головна задача тактичної розвідки – оцінка тактичної обстановки та розробка пропозицій щодо підготовки і ведення бойових дій на визначених напрямках. Організується командирами і штабами з'єднань, частин і підрозділів, начальниками родів військ (сил), спеціальних військ і служб з'єднань і частин усіх видів збройних сил.

Про те, що ГУР МОУ на сьогодні дещо виділяється на фоні інших спецслужб України можна також сказати і по тій увазі, яку йому приділяє ворог. Складається таке враження, що протягом останнього часу для Кремля, окрім воєнної розвідки, більше не існує спецслужб. Інакше як можна пояснити те, що всіх українських “терористів” вони зачисляють до співробітників ГУР МОУ; всі внутрішні розборки між бандформуваннями на окупованих територіях Донбасу, зокрема ліквідацію їх ватажків, вони теж вважають справою рук ГУР МОУ; а затриманих в Росії та окупованому Криму громадян України також пов’язують з українською воєнною розвідкою?

Раз так, тоді як кажуть колеги з Ізраїлю, “ГУР МОУ не може ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію”.

А якщо серйозно, раз всіх патріотів та прихильників України, а також непримиренних противників кремлівських злочинців ворог асоціює з ГУР МОУ, то це яскрава ознака і нашої сили, і його вразливостей. Це сигнал для всіх навколо згуртувати зусилля для перемоги.

Одним із найбільш важливих (серед інших) урок 4,5 років “гібридної війни” Росії проти України – необхідність підвищення можливостей та ефективності українських розвідорганів з метою своєчасного розвідувально-інформаційного забезпечення вищого державного та військового керівництва – щоб вони приймали важливі рішення у сфері національної (воєнної) безпеки адекватно реальним загрозам. Іншими словами: проінформований - значить озброєний.

Протидіючи зовнішній агресії та внутрішньому сепаратизму надзвичайно важливим усвідомлювати цілі і задум противника, де ключове значення – ведення всіх видів розвідки, з використанням широкого спектру методів і засобів.

Особливо небезпечним в умовах “гібридних воєн” є “вкидання” ворогом спотвореної інформації (дезінформації), поширення непідтвердженої та суперечливої інформації. У такій ситуації виникає так званий ефект “психологічного туману”, в результаті чого аналітики розвідувальних структур можуть дійти хибних висновків, що може призвести до прийняття вищим державним керівництвом неадекватних рішень або до значного ускладнення й затягування в часі процесу їх прийняття.

Отже, в умовах “гібридної війни” особлива відповідальність лягає на плечі розвідорганів держави (перш за все ГУР МОУ), а спеціальність воєнного розвідника (в т.ч. аналітика) стає найбільш затребуваною спеціальністю.

Непередбачуваність і важкопрогнозованість розвитку обстановки, постійна зміна характеру загроз, мінливість тактики протистояння з боку агресора – все це об’єктивно змушує розвідувальні служби діяти більш активно, наступально та гнучко під час виконання поставлених перед ними завдань добування достовірної інформації (передусім, випереджувального характеру).

Глибокий аналіз та оцінка отриманих відомостей, їх своєчасна аналітична обробка та надання керівництву держави створюватимуть сприятливі умови для перемоги у військовому конфлікті, а також уникнення зайвих жертв, руйнувань та витрат.

Динаміка воєнного протистояння в сучасних конфліктах вимагає від розвідників також і відповідної адаптації до змінюваних форм ведення війни, проведення системних перетворень для забезпечення ефективних дій розвідструктур України в нових умовах воєнного протистояння.

Для цього необхідно визначитися:

– які завдання стають пріоритетними;

– якими силами і засобами повинна вестися розвідка;

– як мають змінитися система управління розвідкою та система розвідувального забезпечення в умовах “гібридної війни”;

– якою має бути взаємодія між розвідувальними структурами держави;

– яких спеціалістів-розвідників має готувати система військової освіти;

– яку розвідувальну та бойову техніку має розробляти воєнна наука та виробляти оборонно-промисловий комплекс нашої держави;

– які зміни й доповнення доцільно внести до чинного законодавства України для створення необхідних умов для забезпечення максимально ефективних дій розвідки.

Тому чергова річниця ГУР МОУ – це не тільки свято, коли можна поздоровити (цілком заслужено) українських воєнних розвідників. А й хороша нагода поставити ці нагальні питання перед собою, перед керівним складом розвідувальних органів України, а також перед керівництвом держави – бо розвідка це інструмент, а не самоціль.

Юрій Радковець, військовий експерт