У розмові зі своїми побратимами капітан 1 рангу Руслан Попов говорив: “Ми зібралися за одним принципом: “Батьківщина. Захищати. Треба”. Таким він і був – вірним побратимом, відважним до останнього подиху.

Захисник України закінчив у столиці військове училище і став розвідником спецпризначення. Мав пенсію за вислугу років, проте у 2014, з початком російської агресії на Донбасі, не зміг стояти осторонь.

На момент повномасштабного вторгнення Руслан Попов перебував у Маріуполі. Наприкінці березня йому вдалося вийти з оточення, але все ж повертався туди у складі евакуаційних рейсів вивозити поранених з “Азовсталі”.

Офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України віддав своє життя під час спеціальної операції на Півдні України, захищаючи країну від окупанта. 

Руслан Попов мав низку нагород: “За мужність при виконанні спецзавдань”, “За воїнську доблесть”, “За відданість воєнній розвідці”, “Захиснику Вітчизни”, “За участь в антитерористичній операції”, медаль ООН, та кілька пам’ятних відзнак.

Посмертно удостоєний звання “Герой України” указом №505 Президента України та ордена “Золота зірка”.