184 Навчальний центр Національної академії Сухопутний військ України імені Петра Сагайдачного дислокується у селі Старичах Яворівського району Львівської області. З моменту оголошення часткової мобілізації упродовж 2014-2015 років цей центр підготував десятки тисяч військовослужбовців, які, після проходження навчання, влилися у лави Збройних сил України. Як розповіли під час нашого перебування там фахівці, Центр займається фаховою і базовою підготовкою. Що таке фахова? Це коли військовослужбовці з військ прибувають сюди для набуття іншого фаху. Базова – коли йдеться про людину, яка ніколи не мала стосунку до військової справи – цивільний призивається на контракт. Щомісяця до цього Центру прибуває близько 300 осіб на навчання.

Підготовка військовослужбовців відбувається на потужній навчально-матеріальній базі, до складу якої входять вогневі містечка й військові стрільбища, навчально-тренувальні комплекси інженерної та легководолазної підготовки, тренувальний комплекс для підготовки артилеристів, комплекс психологічної підготовки, авто- і танкодроми, підривні поля тощо. У 49 розвідувальному навчальному центрі розвідки 184-го Навчального центру готують фахівців різних розвідувальних спеціальностей. Тонкощів і нюансів навчального процесу у розвідників є дуже багато. Нам продемонстрували смугу перешкод розвідника, яка нас, журналістів, дуже зацікавила. Як розповіли фахівці, вона порівняно ще нова і подібної немає ніде. Складається з 26 елементів перешкод – підземні споруди, невідоме приміщення, канатні дороги, штучні і природні перешкоди, завал, каналізація, траншея тощо. Довжина – 1200 метрів. Інколи її ще називають “стежкою розвідника”. Подолати її потрібно приблизно за 22 хвилини. Фахівці Центру доклали чимало зусиль, щоб траса була не лише виснажливо складною, але й повною мірою розкривала фізичну та психологічну підготовку кожного окремого бійця та його здатність й уміння працювати у групі зі своїми напарниками. Інструктори пояснюють, що смуга збудована так, аби відбувався постійний збій дихання. Тобто основне завдання – навчити рівно дихати під час складних навантажень. “Завдання у чому?, – розповідають інструктори. – Коли розвідгрупа десантувалася, до моменту виконання завдання їй потрібно якнайшвидше відійти від точки висадки, оскільки це найбільш уразливе місце усієї роботи. Гелікоптер можна відслідкувати, а відтак і зафіксувати групу. Як тільки групу зафіксують, вона мертва. Отож від швидкого пересування залежить їхнє життя. Чим швидше боєць відбіжить, тим краще”. Ми спостерігаємо, як бійці підкорюють смугу розвідника, працюють четвірками, долаючи елемент за елементом. За їхньою роботою стежать інструктори, виправляючи помилки недосвідчених бійців.

Питаюся дозволу і намагаюся сама пройти лабіринт. Зізнаюся чесно, що хоч це фізично ніби і не дуже виснажливий елемент, але, поблукавши коридорами лабіринту і не знайшовши виходу, відчула якийсь уже панічний настрій. Заспокоююся і ловлю себе на думці, що подолати смугу – це не “потусуватися” у якомусь розважально-ігровому центрі. А хлопці ще ж долають смугу у бронежилетах, шоломі і зі зброєю. Крім того, важливо бути не тільки фізично сильним, а й уміти зосередитися, зорієнтуватися і зробити правильні кроки. Якось від військових почула таку фразу: м’язи без розуму – не зроблять з тебе розвідника. І це дійсно так. Перебуваючи на смузі розвідника, чуємо постріли. Військові пояснюють, що це на стрільбищі, що отримало неофіційну назву “Сафарі”, де також тренуються розвідники. Пейзаж тут справді чимось нагадує Африку – довкола пісок. Обличчя хлопців закриті балаклавами чи банданами і нам рекомендують не наводити на них камери. Фахівці пояснюють, що тут відпрацьовується робота у складі бойової четвірки з розвідгрупи, трійки та двійки. Працюють за комплексною системою БАрС – це бойова армійська система, новітня для України, її почали використовувати на початку війни. Наголошують – це тренування морального і фізичного духу. БАрС робить з юнака чоловіка. Бійці по декілька разів відпрацьовують одні і ті ж елементи, на їх одяг налипає бруд, мокрий пісок. Не стримуюся і цікавлюся, чи мають вони можливість після такого напруженого дня нормально відпочити, помитися, попрати і посушити форму. Отримую відповідь, що для бійців створені комфортні умови. Не так давно тут з’явився квартал з вісьмома новими казармами покращеного типу, зовсім не схожими на старі, радянські, з довгими рядами двоярусних ліжок. Живуть у них здебільшого контрактники. Проєкт розроблявся волонтерами. Він типовий, на два поверхи і розрахований на 125 ліжко місць. У боксах по дві кімнати, у кімнаті по п’ять осіб. На кожен бокс є душова і туалет. На кожному поверсі є кухні, обладнані індукційними плитами. Також є пральня з автоматичними пральними машинами і сушарками. Крім того, у Старичах будують так звані капсули на 43 особи – це смарт-кімнати, розраховані для сержантів. Зводять будинок для одружених військовослужбовців, а ще – казарми для строковиків.

Спілкуючись з нами, офіцери жартують: “Не така вже армія страшна, як її малюють”. І переходять на серйозний тон: “Запрошуємо чоловіків приходити у наш 184 Навчальний центр Національної академії Сухопутних військ України імені Петра Сагайдачного на контрактну службу. Є така професія – захищати Батьківщину. І сьогодні вона в Україні надзвичайно затребувана і актуальна”.

Надія ЗАБОКРИЦЬКА.