Вовчанськ ― місто у Харківській області, за п’ять кілометрів від якого проходить кордон із рф. Місто, яке вже було окуповане у перший день повномасштабної стадії російсько-української війни в 2022 році.

Загарбники не були оригінальними, тож містечко зазнало і обстрілів, і катувань та вбивств мешканців, трагедій та руйнувань. У ході вересневого українського контрнаступу 2022 року в Харківській області над Вовчанськом знову замайорів прапор України ― місто було визволене.

Тоді ще ніхто не знав, що це не кінець історії. Найбільші випробування чекають на прикордоння попереду. На жаль, Вовчанську судилося пережити неодноразову окупацію. Тож із близько 17 000 українців, що проживали там до війни, станом на літо 2024 року в місті залишилося лише 50 цивільних мешканців.

З грудня 2022 року по травень 2024 року Вовчанськ періодично страждав від обстрілів з боку агресора. Та, зрештою, 10 травня росія знову почала наступ у напрямку Вовчанська. Місцева влада оголосила евакуацію населення. А вже 15 травня загарбникам вдалося окупувати частину міста, повністю захопивши Вовчанський агрегатний завод. Його “друга армія світу” намагалася перетворити на своєрідну фортецю всередині міста, на утримування якої було кинуто найбільш вмотивовані та підготовлені ворожі підрозділи.

“Для нас було дуже небезпечно, коли в тилу наших сил фактично знаходився такий укріплений об'єкт,” ― пояснює боєць ГУР з позивним Лінукс. ― “Будь-який завод має складну інфраструктуру ― є підвали, є укріплені будівлі, які не так легко знищити артилерію. Була небезпека того, що ворог матиме  перспективу і далі загрожувати всьому місту, і особливо тим українським силам в Вовчанську, які знаходились за річкою Вовча”.

Бійці групи “Стугна” знищують російських загарбників у Вовчанську

Впродовж майже чотирьох місяців українські військові тримали оборону, зупинивши подальше просування ворожих військ. З червня 2024 року в будівлях Вовчанського агрегатного заводу був заблокований підрозділ зс рф чисельністю 40-50 військових. Підступи до заводу перебували під вогневим контролем Сил оборони України.

“Вогневий контакт відбувався на дистанції 20-50 метрів від ворога,” ― розповідає Лінукс. ― “В використанні артилерії ми, наприклад, були обмежені ― ми не могли завдавати вогню по нашим силам”.

Росіяни ж діяли навпаки – побоюючись підходу українських сил, прицільно били по власному гарнізону. Так, 15 і 22 вересня ворог здійснив масовані обстріли Вовчанського агрегатного заводу та прилеглих територій із ствольної артилерії, мінометів, важкої вогнеметної системи ТОС-1А “Сонцепьок”. авіації та ударних безпілотних літальних апаратів. Приховати факт “дружнього вогню” не вдалось ― “z-блогери” і навіть деякі офіційні російські ЗМІ, сподіваючись привернути до проблеми увагу вищого командування, активно поширювали інформацію про самообстріл. Тим часом, удари окупантів по власним позиціям регулярно продовжувались.

“Там відбувалися страшні, дикі і дивні речі з боку російських командирів по відношенню до своїх підлеглих. Навмисні вбивства і терор,” ― каже представник ГУР Андрій Черняк. ― “Це черговий приклад, коли російський солдат, як виявляється, не має жодних прав”.

“Цінність життів російських військових для російського військового командування, зрозуміло, ―  ніяке. Витратний матеріал. Це підтвердили полонені ― на допитах вони розповідали, що після того, як вони звернулися по підтримку своєї артилерії, ця артилерія прилітала їм на голови. Тобто росіяни для Російської Федерації ― це не люди. Вони так само як і будівлі заводу стираються з лиця землі,” ― розповідає Лінукс.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України ухвалило рішення здійснити майже автономну операцію та вибити ворога з його позицій на агрегатному заводі.

“Операція по звільненню Вовчанського агрегатного заводу готувалася ГУР кілька тижнів. Це було потрібно для того, щоб максимально спростити логістику і забезпечення наших сил, які знаходяться в цьому регіоні. Вподальшому звільнення заводу дасть можливість Силам оборони України вести контрнаступальні дії і виганяти ворога з нашої території,” ― розповідає представник ГУР Андрій Черняк.

Підрозділи ГУР спільно з 57-ою бригадою заблокували окупантів на території об’єкту, перерізали всі логістичні шляхи та не давали росіянам прорватися на підкріплення до своїх підрозділів. Попри це, вибити із заводу залишки росіян було надзвичайно складно з огляду на специфічність будівель, міцність конструкцій, розгалужену систему шахт і підземних ходів. Навіть незначні сили противника мали можливість довго тримати там позиції. Крім того, окупанти налагодили логістику заблокованого гарнізону за допомогою безпілотних літальних апаратів. Виникала небезпека довготривалого утримання агрегатного заводу окупантами, що могло дозволити їм підтягнути резерви до Вовчанська й спробувати прорвати позиції 57-ої бригади. За таких обставин росіяни змогли б дійти до позицій, звідки обстрілювали б Харків зі ствольної артилерії.

Бойова робота на залишках будівель тривала понад тиждень. Бої  були інколи  навіть рукопашними. В ході операції бійці ГУР зачистили понад 30 будівель заводу, ліквідовано десятки окупантів, а також значно поповнився український обмінний фонд полонених.

“На Вовчанському агрегатному заводі до двох десятків бійців противника взято в полон, декілька десятків знищено. Також четверо окупантів намагались залишити завод і були знешкоджені вже за периметром заводу,” ― розповідав тоді журналістам офіцер підрозділу активних дій ГУР з позивним Вікінг.

Ворог зазнав значних втрат у техніці, артилерії та живій силі, втративши одні з найефективніших своїх підрозділів. Ця надзвичайно складна операція ГУР дозволила сильно покращити ситуацію для українських сил у Вовчанську, ліквідувати загрозу прориву ворога вглиб Харківщини, та відтягнути ворожі резерви з інших напрямків. Успішною операція також вважається через рівень її планування та керування боєм.

“Боротьба за цей завод тривала чотири місяці,” ― розповідає боєць ГУР Лінукс. ― “Це складна кількаетапна операція, до виконання якої були залучені великі сили: і безпілотних систем, і артилерії, і особового складу, який має досвід зачистки подібних будівель. Кожна група мала певне завдання. Хтось починав певний етап - інші продовжували. Підготовка, захід, штурм, зачистки і так далі.

В усіх подібних операціях дуже важливо тримати координацію, тому що будь-яка дискоординація може призвести до “дружнього вогню” або небажаних втрат через дуже складну інфраструктуру, коли нам доводилося перебувати з ворогом фактично в сусідніх будівлях. Кожна з наших груп мала певну специфіку своєї роботи, і загалом вдалося дотриматися координації”.

Варто додати, що в ключовий момент ключового етапу операції на місці подій кілька діб був присутній очільник ГУР Кирило Буданов, де безпосередньо керував операцією.

Бої за Вовчанський агрегатний завод

24 вересня 2024 о 14:40 начальнику ГУР доповіли про успішне завершення операції зі звільнення Вовчанського агрегатного заводу, яку вдалось реалізувати завдяки діям розвідників з групи “Тимур” ― з підрозділів ГУР “Стугна”, “Парагон”, “Терор”, “Юнгер”, РДК і БДК.

Перемога українських сил – логічний та, головне, справедливий фінал багатостраждальної Вовчанської епопеї. “Ми воюємо за свою землю, своє майбутнє, своїх людей”, - наголошує керівник ГУР МО України. Ворогу слід памʼятати про це.