ЗМІ про нас

“На військову силу має бути військова відсіч”. 10 фактів розвідки про окупацію Криму

24 лютого 2021 року/ “Радіо Свобода”
“На військову силу має бути військова відсіч”. 10 фактів розвідки про окупацію Криму

Радіо Свобода ексклюзивно поспілкувалося з Вадимом Скібіцьким – представником Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Як Кремль використав військові навчання “Запад-2013” для окупації півострова? Та як з окупацією пов’язана зимова Олімпіада-2014 у Сочі? Як російські військові, переодягнені у цивільний одяг, допомагали так званій “кримській самообороні” захоплювати півострів? Як ГРУ Росії випробовувало там ПВК “Вагнер” та інші приватні військові компанії? Окупація Криму – це блискуча операція Путіна чи слабкість України в 2014 році?


1. Коли почалася окупація Криму?

“Якщо говорити з військової точки зору, то з 20-22 лютого 2014 року, коли Росія почала агресивні дії і в подальшому почала окупацію Кримського півострова. Можна говорити, що саме 23 лютого, коли уже система управління Південного військового округу збройних сил РФ, угруповання в Криму були переведені в повну бойову готовність. Підрозділи, які залучалися тоді для посилення Чорноморського флоту Росії, уже вийшли з пунктів постійної дислокації і почали переміщення в Крим. Саме 23 лютого, з військової точки зору, – це початок широкомасштабної окупації Кримського півострова”.

2. Олімпіада-2014 у Сочі – прикриття для розгортання російських військ у Криму

“У 2013 році було створено російське угруповання, яке забезпечувало проведення зимових Олімпійських ігор. Саме в цей період проводилися активні заходи з підготовки до активної фази цієї Олімпіади. Відпрацьовувалося дуже багато питань, які стосувалися блокування морської акваторії, блокування повітряного простору, проведення різного роду розвідувальних операцій, причому повітряних – із залученням великої кількості як вертольотів, так і різного роду літаків, зокрема розвідувальної авіації, літаків дальнього радіолокаційного виявлення. Ті, які саме під виглядом чи то підготовки, чи то тренування уже тоді здійснювали агресивні розвідувальні дії щодо нашої держави”.

3. “Запад 2013” – навчання із захоплення Криму та Донбасу

“На 2013 рік було сплановано і проведено навчання – це широкомасштабне, стратегічне командно-штабне навчання союзної держави Росія-Білорусь, яке проводилося на території Білорусі. У подальшому ми вже почали аналізувати й побачили розміщення першого, другого ешелонів, резервів, – ту конфігурацію військ, яка відпрацьовувалася саме на цьому навчанні. Потім саме такий сценарій був повторений в 2014 році проти нас під час окупації Донбасу. Чому я так говорю?

По-перше, той сценарій, який був в 2013 році, передбачав, що на території сусідньої держави створюються незаконні збройні формування, іде безлад, намагаються захопити владу – і відповідно починаються бойові дії, а вже Росія та Білорусь як союзні держави заходять на цю територію та встановлюють порядок. Якщо ми говоримо про схід України в 2014 році, це було те ж саме. Це були незаконні формування на першому етапі, які були створені в Луганській та Донецькій областях, це були батальйонні тактичні групи Російської Федерації, які потім уже зайшли. Це було угруповання військ протиповітряної оборони Російської Федерації, яке було спочатку розгорнуте на території Російської Федерації, а потім зайшло вже на територію України. Таким чином цей сценарій повністю був відпрацьований ще в 2013 році”.

4. Чи знала розвідка України, що готується окупація Криму?

“На 2013 рік не було чітких ознак до таких агресивних дій чи, тим паче, окупації Криму. Але була активна бойова підготовка Чорноморського флоту РФ, морської піхоти, берегових військ, особливо морської піхоти, яка на той час уже відпрацьовувала посилення охорони об’єктів і навіть їх захоплення. У 2011–2012 роках було дуже багато інцидентів, які були пов’язані з самовільним захопленням російською стороною нашого навігаційного обладнання. Це були перші ознаки того, що Росія може силовим шляхом забрати об’єкти, які належать Україні. Я вже не говорю про політичну ситуацію, про інші питання, які були пов’язані саме з сепаратизмом, з підготовкою воєнізованих груп на території Криму.

Тому що ознаки були: наприклад, 810-а бригада морської піхоти на своїх полігонах відпрацьовує питання підготовки та оснащення незаконних збройних формувань на території Криму. Були окремі підрозділи 810-ї бригади, які були переодягнені в цивільну форму, у нас є підтвердження – перехоплення перемовин начальника берегових військ Чорноморського флоту з начальником штабу 810-ї бригади, з командиром цієї бригади, де є чіткі вказівки перевдягнути бригаду в цивільну форму для того, щоб здійснювати подальші заходи”.

“Якщо говорити про січень 2014 року, ми тоді доповідали про посилення усіх об’єктів Чорноморського флоту, які розташовані на території Криму. Наприклад, у двадцятих числах січня були посилені всі аеродромні мережі, усі командні пункти, було посилено охорону й оборону усіх об’єктів Чорноморського флоту саме за рахунок використання тих підрозділів, які базувалися в Криму. Крім того, уже на той час були ознаки переміщення підрозділів спеціального призначення РФ, які виконували певні функції на території Криму.

Все це на той час прикривалося Російською Федерацією двома такими питаннями. Перше “питання” – це підготовка й безпека зимової Олімпіади, а друге – це нестабільна обстановка, яка склалася на території України. Усе подавалося під таким кутом, що ситуація на території України занадто нестабільна для того, щоб гарантувати безпеку військових об’єктів, Чорноморського флоту”.

“Якщо говорити про повітрянодесантні війська, із тієї ж самої Тули, Рязані, Кубинки (міст дислокації російських спецпризначенців) повітряним шляхом перекидали десантників в Анапу, Ростов-на-Дону, а звідти Чорноморським флотом, великими десантними кораблями. Це “Азов”, “Фільченков”. На той час перебували два великих кораблі Північного та Балтійського флоту саме в Чорному морі, які виконували якесь завдання і залишилися. Це приховане перекидання забезпечував Чорноморський флот”.

5. Проєкт ГРУ “Вагнер” Росія відпрацьовувала в Криму

“Зараз дуже популярним є “Вагнер”, хоча вони змінили свою назву на “Ліга”, але суть залишилася та сама. “Вагнер” – це одна з перших приватних військових компаній РФ, яка була створена на базі підрозділу спеціального призначення.

Тренувальна база і все, що пов’язано з Молькіно (це район розташування бригади спеціального призначення). Це проєкт ГРУ Росії, який уже в 2014 році був випробуваний в Криму. У подальшому, в 2015 році, цей проєкт плавно перемістився в Сирію, де на першому етапі саме “Вагнер” та інші приватні військові компанії відігравали головну роль з гарантування безпеки, а потім – із забезпечення введення російського контингенту на територію Сирії. Так само першого разу це було відпрацьовано у Криму”.

6. Диспозиція сил у Криму в 2014 році

“Росія перекинула близько сім тисяч військовослужбовців. На момент проведення “референдуму”, на час так званого приєднання Криму до Росії, було 20 тисяч військовослужбовців тільки Чорноморського флоту. Ми не рахуємо ФСБ та інші силові структури РФ, які теж були заведені в цей період у Крим.

Коли ми говоримо про 18 тисяч військовослужбовців Збройних сил України, це загальна кількість: бойових підрозділів, забезпечення та інших підрозділів. А коли ми говоримо про сім тисяч військовослужбовців збройних сил Росії, то це навчені, підготовлені бойові підрозділи, які проводять активні бойові дії. Це зовсім інший якісний склад – угруповання, які заходили на територію Криму.

Тому там не просто треба одну цифру з іншою порівнювати, а варто порівнювати і потенціал, і систему управління. Якщо просто брати до уваги прості цифри, то вони не покажуть повної картини, яка склалась на той час”.

7. Окупація Криму – спланована операція Кремля

“Російська Федерація саме під час захоплення основних об’єктів, під час штурму парламенту, активно проводила спеціальні розвідувальні операції із залученням Чорноморського флоту: розвідувальних кораблів, розвідувальних літаків, літаків дальнього радіолокаційного виявлення. Це робилося для того, щоб, по-перше, відстежувати реакцію України, її збройних сил, реакцію країн НАТО та угруповань і підрозділів НАТО із суміжних з нами країн. Насамперед – Румунії, її реакцію на всі ті події, що відбуваються в Криму.

Говорити про те, що все було безконтрольно, немає сенсу. Чому? Тому що ті розвідувальні ознаки, які тоді виявлялися, свідчили про те, що все, що відбувалося, було під контролем, було чітко сплановано й скоординовано, починаючи від Генерального штабу і закінчуючи Південним військовим округом та Чорноморським флотом Росії.

Я як людина військова скажу так: “На військову силу повинна бути військова відсіч”. Яскравий приклад – це 2014–2015 роки на сході країни. Була військова сила – була відсіч, була протидія, і ми їх зупинили. З Російською Федерацією можливо говорити тільки силовим шляхом протидії, саме задля попередження і недопущення подальшої широкомасштабної агресії. Іншого шляху просто немає”.

8. Мілітаризація Криму

“Загалом мілітаризація Криму – це питання, яке стосується не тільки України, але й безпеки всього Чорноморського регіону.

По-перше, потенціал Росії в Чорноморському регіоні значно зріс після окупації Криму.

По-друге, у 2008 році Чорноморський флот дуже ефективно використовувався у війні проти Грузії. Зараз Чорноморський флот активно використовується для забезпечення участі та військової діяльності РФ у Сирії, загалом присутності Росії в Середземному морі.

По-третє, це потужна база, користуючись якою, РФ може і здійснювати військовий вплив, і розпочати більш широкомасштабні дії проти країн нашого регіону.

Тут я передусім маю на увазі Україну, Молдову, Грузію, які не є членами НАТО. У той час, коли Болгарія, Румунія та Туреччини є членами Альянсу та перебувають під “парасолькою” НАТО Статті № 5.

Якщо говорити про кількісні показники Росії в Криму, то вони в деяких випадках не просто збільшилися вдвічі: з’явилися нові види озброєння, військової техніки, яких не було до цього навіть за часів Радянського Союзу.

Ми говоримо, насамперед, про носії крилатих ракет типу “Калібр”, дальність ураження яких 1500 кілометрів, а, можливо, й більше. Ми говоримо про берегові ракетні комплекси, зараз є 12 пускових установок, яких теж не було до окупації Криму. Ми говоримо про посилення повітряного компоненту. Якщо до окупації там було близько 20 бойових літаків, то зараз їх 100. Ми говоримо про розгортання нових з’єднаних частин, які зараз розміщені на території Криму. У планах Росії навіть збільшити їх, можливо, створити потужніші угруповання, саме для використання у широкомасштабних діях. Також говоримо про збільшення кількості особового складу. Тоді – 12 500, тепер – 32 500. І в подальшому наростити до 45 000 військовослужбовців. Це все є прикладами тієї мілітаризації півострова, яку ми зараз спостерігаємо”.

9. Ядерна зброя в Криму

“Ядерна зброя – це взагалі окреме питання, яке супроводжується і відстежується не тільки розвідкою України, а й розвідками наших партнерів. Чому? Тому що це загроза уже не тільки Чорноморського регіону, а вже загроза регіонального, європейського характеру. Насамперед, через розміщення тактичної ядерної зброї. Це можуть бути авіаційні бомби, це можуть бути морські торпеди, які несуть ядерний боєзаряд. Російська Федерація вивчила всі можливості і весь стан тих об’єктів, які використовувалися за часи Радянського Союзу. Найбільшу зацікавленість вони проявили до об’єкту, зробили його перевірку, інспекцію, визначили, які необхідні роботи, скажімо, для обсервації, для охорони цього об’єкту”.

“Але Росія вважає, що розміщення, переміщення ядерної зброї на території Кримського півострова проводити недоцільно. Це все забезпечується тими базами, які розміщені на території Краснодарського краю, Ростовської області Росії. Але питання розміщення ядерної зброї ще пов’язане з носіями, тобто це об’єкти, які можуть нести бойову ядерну зброю: підводні човни, літаки, бойові кораблі, той же самий крейсер. Відповідно, до них прикута першочергова увага військової розвідки України та інших, для того, щоб не допустити порушення балансу сил, який зараз є в Чорноморському регіоні, й не допустити розміщення ядерної зброї безпосередньо вже на території Криму”.

10. Чи можливий напад на материкову Україну з боку Криму?

“Тільки тим угрупованням, яке розміщене на території Криму, провести це дуже складно і на сьогодні недостатньо сил для проведення такої масштабної операції вглиб території України. Тому що (Росії – ред.) необхідно не тільки захопити об’єкти, а ще й їх утримати.

Росія так дуже активно намагається і намагалася, починаючи з 2014 року, створити оцей сухопутний коридор “Ростовська область – Бердянськ – Маріуполь” і вийти потім на Крим для того, щоб мати цей суходіл, або наземний міст, для можливості перекидання і посилення угруповання. Тому що Керченського мосту замало для таких операцій. Кожного дня відслідковуємо усе, що відбувається з угрупованням військ, які відбувають на ротацію на північ Криму – чи є посилення російського угруповання, яке готується. Ці елементи і є розвідувальними ознаками для приготування для більш широкомасштабних акцій”.

Анжеліка Руденко