Держава-агресор росія розбудовує в Африці власну медіамережу: крім звичних “русскіх домов” і “россотруднічєства”, держава-агресор відкриває редакційні центри, домовляється про мовлення на місцевих радіостанціях, запускає цифрові платформи й залучає місцевих журналістів та блогерів.
За розмовами про культуру, мову й “дружбу народів” фахові пропагандисти просувають кремлівські наративи: антизахідні, антиукраїнські, а головне — виправдувальні щодо злочинної російської агресії.
Крім того, кремль захоплює радіоефір країнах Африки, аби формувати сприятливе інформаційне середовище для російських вербувальників. Так звані московські рекрутери продовжують заманювати африканців обіцянками роботи й заробітку, а зрештою відправляють їх у м’ясні штурми на війні проти України.
Пропаганда як перший етап вербування
Державне інформаційне агентство росії Sputnik розбудовує мережу присутності на африканському континенті. Його редакційні центри працюють у Йоганнесбурзі (ПАР) та Дар-ес-Саламі (Танзанія). Через місцевих журналістів і партнерські радіостанції кремль планує поширювати контент кількома мовами на аудиторію у майже 300 мільйонів осіб. До мережі мовлення залучають радіокомпанії в Ефіопії, Ботсвані, Малаві, Уганді, Ніґерії, Центральноафриканській Республіці, Малі, Ніґері, Гвінеї та Камеруні.
Зміст цієї інформаційної експансії не обмежується новинами — москва просуває наративи про боротьбу з неоколоніалізмом, протистояння країнам Заходу та нібито захист суверенітету африканських держав. У такий спосіб росія намагається закріпити образ партнера, який нібито пропонує альтернативу західному світові, водночас приховуючи власну імперську та колоніальну політику.
Ще один інструмент інформаційного втручання — цифрова платформа GlobUs. Звіт французької державної служби VIGINUM викриває діяльність цієї російської мережі впливу, пов'язаної з колишніми структурами євґенія пріґожина. Її очолюють російські політтехнологи юлія бєрг та андрєй ґромов, які організовували інформаційні кампанії, зокрема в Камеруні та Республіці Конґо.
GlobUs залучає місцевих журналістів, блогерів і політичних діячів до поширення антиукраїнських та антизахідних матеріалів. Мережа має три Telegram-канали із сукупною аудиторією понад 75 тисяч підписників. Раніше створений андрєєм ґромовим фонд “возрождєніє” поширював російські наративи про війну проти України, організовував поїздки іноземців на тимчасово окуповані території та підтримував виробництво пропагандистських фільмів про Донбас.
За допомогою місцевих медіа, блогерів і цифрових мереж кремль намагається впливати на суспільні настрої, дискредитувати Україну та виправдовувати власну агресію.
Від обіцянок роботи — до російських штурмів
Інформаційний вплив — лише частина російської присутності на континенті. Паралельно москва розширює вербування африканців до власної армії, намагаючись компенсувати колосальні втрати у війні проти України.
За даними української розвідки, станом на жовтень 2026 року встановлено персональні дані щонайменше 5 451 громадянина 43 африканських держав, які підписали контракти зі збройними силами рф. Серед них — щонайменше 335 громадян Гани.
В окремих країнах Африки обсяги російського вербування значно зросли. Лише за перші дев’ять місяців 2026 року росія залучила 699 громадян Бурунді та 530 громадян Зімбабве. Для порівняння: за весь 2025 рік відповідні показники становили 30 і 65 осіб. Така динаміка свідчить про цілеспрямоване розширення рекрутингових мереж у країнах, населення яких особливо вразливе до обіцянок швидкого заробітку.
Для залучення людей використовують пропозиції високооплачуваної цивільної роботи, великих підйомних виплат, російського громадянства та соціального забезпечення. Чоловіків заманюють вакансіями водіїв, охоронців, будівельників і працівників логістики. Часто про справжню мету поїздки вони дізнаються вже після прибуття на росію. Замість обіцяної роботи на них чекають військові контракти, написані незрозумілою для багатьох російською, а згодом — відправлення на передову в Україні.
ГУР МО України вже оприлюднило низку матеріалів про особливості російського вербування громадян африканських держав і використання їх у війні проти України. Серед них — історія громадянина Ботсвани Пако Намоґанґа, якого після вербування через WhatsApp доправили до росії, а згодом — на фронт, де він загинув; розслідування про громадян Кенії, яких після нетривалої підготовки перекинули до штурмових підрозділів; історії двох завербованих камерунців, чиї тіла знайшли на різних ділянках фронту; а також дані про ліквідованого найманця зі Сьєрра-Леоне. Ці випадки — свідчення системного залучення іноземців до російської загарбницької війни.
Масштаб цієї практики підтверджує Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні. За результатами розслідування, оприлюдненого 26 жовтня 2026 року, комісія встановила переконливі докази вербування шляхом обману та примусу громадян 29 країн світу до лав російських збройних сил. Держава-агресор росія координувала діяльність посередників, які заманювали чоловіків фіктивними пропозиціями роботи, організовували їхній переїзд, а після прибуття домагалися підписання військових контрактів. У багатьох випадках у “рекрутів” забирали паспорти й телефони, а відмова підписувати контракт супроводжувалася погрозами або реальним насильством.
Іноземні найманці для російського командування — витратний матеріал
Завербовані іноземці, які не володіють російською мовою, часто не мають належної військової підготовки та не розуміють умов підписаних контрактів, опиняються в штурмах на найнебезпечніших ділянках фронту.
Комісія ООН задокументувала випадки, коли іноземних рекрутів відправляли на передову всупереч письмовим гарантіям, що вони не братимуть участі в бойових діях. В одній із таких груп чисельністю 30 чоловіків — 17 загинули, п'ятеро зникли безвісти, ще один повернувся після поранення. Дослідники також зафіксували побиття, погрози вбивством і використання безпілотників для перешкоджання відступу найманців.
Ціна російського вербування дедалі виразніше простежується і в статистиці полону. За даними української розвідки, в українському полоні вже перебувають десятки громадян 18 африканських держав, і їхня кількість лише зростає.
Вербування не забезпечує іноземцям навіть базових гарантій. Посередники зникають зі зв'язку, родичі не можуть отримати інформацію про близьких, а обіцяні виплати та компенсації стають недосяжними. Чоловіків, яких заманили обіцянками кращого життя, російське командування використовує як витратний матеріал для штурмових підрозділів.
Так виглядає справжня ціна російської присутності в Африці: спочатку кремль намагається завоювати довіру людей інформаційними маніпуляціями, потім використовує їхню вразливість для вербування і, зрештою, відправляє на смерть.
Під гаслами антиколоніалізму та рівноправної співпраці москва відтворює стару імперську практику: втручається в інформаційний простір інших держав, маніпулює їхніми громадянами та використовує людські життя для продовження злочинної війни проти України.
Нагадаємо, детальніше про схеми, які держава-агресор росія застосовує для незаконного рекрутингу в Африці та інших частинах світу, можна дізнатись на платформі STOPRUSSIANRECRUITERS.ORG