«Твій татко Герой, а ти син Героя»… Ці слова Президента України під час вручення таткової «Золотої зірки» тоді семирічний Артемчик не забуде ніколи. Лише вони, як розповідає його мати – дружина розвідника полковника Олега Бабія, допомогли малюку зрозуміти та трішки вгамувати біль від втрати найріднішої людини.

– Ми дізналися про загибель Олега 31 серпня, а 1-го вересня я збиралася вести нашого старшого сина у перший клас. Я розуміла, що це надважливий день у житті нашого сина тому не могла його затьмарити такими новинами. В той же час думки, що ні він, ні молодша доня, якій тоді виповнилося лише один рік, ніколи більше не знатимуть батька – не давали спокою, – розповідає Юлія Бабій.

Звідки брала тоді сили, досі не може зрозуміти, але зізнається, мусила бути сильною, адже обіцяла чоловікові триматися заради дітей.

– Олег завжди повторював мені одні і ті ж слова «ти маєш бути сильною заради наших дітей, бо знала за кого виходила заміж», – каже Юлія.

Вона звикла бути дружиною військового, знала, що кожне його завдання – смертельний ризик, але розуміла, що усе це він робить насправді заради їхніх дітей, щоб вони могли жити спокійно у мирній незалежній країні.

Коли 24 лютого 2022 росія розпочала велику війну проти України, Юля зрозуміла, що її чоловік – син військовослужбовців, не сидітиме склавши руки, а робитиме все можливе, щоб зупинити цю навалу, навіть ціною власного життя. Тож, він поїхав у свою частину, вона з дітьми – виїжджала з обстрілюваної Бучі, де родина мешкала останнім часом.

Щоб знати, що з чоловіком усе добре домовилася з його побратимами обмінюватися спеціальними символами.

– Так і робили увесь час, якщо Олег не писав, то його побратими. Коли 31 серпня 2023 року мені не написали, а подзвонили – одразу зрозуміла, що щось не так, - розповідає Юлія.

Її чоловік пройшов зі своїм підрозділом понад пів тисячі кілометрів у тил ворога та знищив три ворожі бомбардувальники ТУ-22. Це дестабілізувало всю ворожу авіацію дальньої дії та зупинило російські авіаційні атаки на мирні міста України, а також дало можливість його дітям спокійніше спати уночі.

– Можливо через це, росіяни не одразу віддали нам тіло Олега. Я не знаю, скільки зусиль коштувало це його командирам, але головне моє прохання, хоча б поховати чоловіка, вони виконали, за що їм велика дяка, – каже Юлія.

Вона також вдячна Президентові України, за щирі слова їхньому сину, які насправді найбільше з усього підбадьорили хлопчика.

– Про загибель батька Артемчик дізнався напередодні вручення «Зірки Героя». Те, як він це сприйняв, словами важко передати. Діти хоч і маленькі, але все дуже добре розуміють. Він сказав: «Ну, якщо Президент – найповажніша людина в державі сказав, що татко Герой, то так воно і є. Отже, татко зробив те, що мав зробити для України», – розповідає дружина розвідника.

Вона й сама переконана в цьому, адже усе, що зараз відбувається у їхньому житті, на її думку, має певні послання.

– Ми довго не могли забрати тіло чоловіка, а коли забрали, похорони припали на Покрову. Відкриття пам’ятної дошки на його честь також припало на важливе свято для українців – День Соборності України. Я це бачу як певні знаки для себе, що чоловік зробив багато важливого для нашої країни, – каже Юлія Бабій

Олег Бабій загинув тоді, коли його син приміряв шкільне вбрання та готувався вперше йти до школи. Нині у Львові, на фасаді школи де навчався, Герой, де почув перший та останній дзвінок, встановили пам’ятну дошку.

Офіційне відкриття меморіальної таблиці Герою України полковнику Олегу Бабію відбулося на День Соборності України.

На відкритті були присутні вчителі школи, побратими, однокласники та друзі Олега Бабія, а також представники міської адміністрації і духовенства.

Герої не вмирають!