– Ідея цього проєкту виникла спонтанно. Ми захотіли підтримати матерів і зберегти пам'ять про їхніх синів-загиблих героїв, – розповідає організаторка виставки волонтер Юлія Толмачова. – Показати, що життя продовжується, а мами не залишаються наодинці зі своєю бідою. Робили виставку в перервах між поїздками на Схід.

Деякі мами погодилися на зйомки відразу, дехто відмовився навідріз. У підсумку було представлено 22 портрети від 14 жінок у національних костюмах. Вони сфотографовані у двох образах – з портретами своїх синів і в українських хустках.

Олена Максименко, мати загиблого старшого солдата 54-го окремого розвідувального батальйону Вадима Жордочкина, стверджує, що такий проєкт допоможе зберегти пам’ять про синів-героїв.

– Якщо чесно, то фраза “час лікує” – не допомагає. Більше трьох років пройшло, як загинув мій син, але горе не зникає і рани у душі не загоюються, – говорить Олена Максименко.

До війни Вадим служив священиком. Але з початком бойових дій у 2014 році, пішов добровольцем на передову. Чоловік міг стати капеланом, та натомість – пішов у медики і рятував поранених на полі бою. Не раз потрапляв під обстріл, але весь час щастило. Та у квітні 2016-го…

– Він достойно пройшов шлях служіння людям, порятунку їхнього життя і душі, – продовжує пані Олена. – Весь час повторював: “Мамо, хто, якщо не ми? Хто, якщо не я?”. Тож попри все, ми маємо пам’ятати тих, хто не пошкодував заради нас свого життя.

Як стверджують організатори, найближчим часом галерею образів збираються розширити.