Втрати агресора перевищують поповнення
Із травня 2026 року вперше за весь час російсько-української війни збройні сили держави-агресора не можуть компенсувати свої бойові втрати.
З січня по серпень російська окупаційна армія втратила 282 тис. військовослужбовців (у середньому 37,7 тис. на місяць), а за контрактом за цей час набрала лише 275 тис. осіб (у середньому 33,6 тис. на місяць).
Рівень безповоротних втрат армії держави-агресора залишається високим: 163 тис. або 60%. Це результат ефективних дій Сил оборони України, а також нестачі особового складу та недостатньої медичної підготовки російських окупантів.
Контрактна модель дала збій
Темпи набору контрактників падають, бо через зростання втрат вбитими та важкопораненими рівень охочих воювати серед росіян значно знизився. Також населення держави-агресора не надто мотивує відсутність перспектив завершення бойових дій.
В умовах вичерпання ресурсу так званих “добровольців” значна частина тих, хто підписує контракт із міноборони рф зараз, — це ув'язнені, а також люди, хворі на ВІЛ, сифіліс і гепатит С.
На п'ятому році повномасштабної війни модель контрактного набору в росії значною мірою вичерпала себе. Рекрутинг фактично став прихованим податком на війну: федеральний центр визначає потребу в людях і розподіляє регіональні квоти, а більшу частину витрат перекладає на суб'єкти федерації.
Регіони платять за війну — бюджетні дефіцити зростають
Саме регіони фінансують одноразові виплати контрактникам, винагороди вербувальникам, допомогу членам сімей, а також частину компенсацій пораненим окупантам і рідним ліквідованих на війні проти України.
Через таке навантаження сукупний дефіцит регіональних бюджетів різко зростає: у 2025 році він сягнув 1,5 трлн рублів, а кількість дефіцитних регіонів збільшилась із 50 до 74. Регіони змушені скорочувати всі “невійськові видатки”. Попри те що середня регіональна виплата за підписання контракту у 2026 році зросла до 1,8–1,9 млн рублів (а в деяких регіонах сягає 4 млн), темпи набору системно знижуються.
Для чого росії 600 тисяч мобілізованих?
У кремлі офіційно заперечують можливість мобілізації: напередодні виборів путін неодноразово називав такі чутки “повною нісенітницею” та “інформаційною атакою”. Проте, за даними ГУР МО України, російське командування підготувало варіант мобілізації до 600 тис. осіб у 2026–2027 роках — по 300 тис. у кожному році. Для противника дедалі очевидніше, що без мобілізації зс рф не зможуть виконати своє головне завдання: повністю окупувати Донецьку та Луганську області до кінця 2026 року.
Насамперед мобілізованими планують укомплектувати до повного штату з'єднання і частини Об'єднаного угруповання військ (сил) зс рф, які воюють в Україні. До кінця року також хочуть довести до повного штату всі інші угруповання й завершити формування з'єднань та частин стратегічного резерву.
На початку нової хвилі примусового призову проблемами командування російської окупаційної армії стануть: низька мотивація мобілізованих, недостатня “пропускна спроможність” навчальної бази, потреба у значній кількості інструкторів та офіцерів, забезпечення мобілізованих зброєю, екіпіруванням і провіантом. Тому для їхньої підготовки та забезпечення держава-агресор росія розглядає можливість використання навчальних полігонів Білорусі.
Для старту примусової мобілізації на росії — все готово
Станом на зараз росія вже фактично завершила підготовчі заходи до мобілізації:
- запровадила систему електронних “мобілізаційних приписів” і посилила контроль за постановкою на військовий облік;
- ввела адміністративні обмеження для т. зв. ухилянтів: заборону обіймати державні посади, виїжджати за кордон, брати позики, купувати й продавати нерухомість, анулювання водійських прав тощо;
- розширила мобілізаційний ресурс за рахунок окремих категорій жінок, які відбувають покарання у виправних закладах, а також збільшила перелік статей кримінального кодексу, за якими можна мобілізувати засуджених;
- почала комплектувати відділи мобілізаційної роботи та військового обліку на підприємствах усіх форм власності.
Мобілізація — гарантія чи загроза стабільності режиму путіна?
Головною перешкодою для ухвалення в кремлі остаточного рішення залишається низький рівень підтримки мобілізації серед населення — отже, це може загрожувати стабільності путінського режиму.
Основні ризики:
- високий рівень антивоєнних настроїв у рф (69%) і негативне ставлення до мобілізації (74%);
- ймовірне посилення еміграції працездатного населення (у 2022 році з росії виїхало до 1 млн осіб);
- поглиблення дефіциту робочої сили, що ще більше вдарить по цивільних секторах економіки та ВПК;
- можливе посилення санкцій з боку США та інших західних держав;
- зростання невдоволення серед політичних і бізнесових еліт;
- збільшення дефіциту федерального бюджету через витрати на мобілізаційні заходи;
- поглиблення розколу між федеральним центром і національними та віддаленими регіонами, які несуть значний тягар ресурсного забезпечення війни.
Аби пом'якшити ризики для режиму, влада розглядає кілька варіантів: демобілізувати тих, кого призвали під час першої хвилі 2022 року (їх залишилося 119 тис.), відмовитися від посилення мобілізації в “неросійських регіонах”, а також у великих агломераціях, як-от москва чи санкт-петербург.
Для нової мобілізації на росії не потрібні ані нові закони, ані публічні оголошення: указ путіна про часткову мобілізацію від вересня 2022 року формально досі чинний.
ГУР МО України нагадує — кожен росіянин, який не бажає брати участь у злочинній війні, має шанс врятуватися. Для цього потрібно написати в бот проєкту “Хочу жить” у Telegram.