Українські медики вже шостий рік разом з бійцями пліч-о-пліч воюють на передовій у зоні АТО/ООС. Лікарям та медсестрам довелось змінити чисті палати й білі халати на військову форму та умундирування. На початку бойових дій на Сході до лав війська потрапив і рівненський хірург Юрій Поліщук. Журналістам порталу ЧаРівне.інфо він розповів про свою історію перебування на Сході та боротьби за життя бійців. 

Юрій Поліщук, хірург, начальник медичної служби 130-го розвідувального батальйону (АТО 2015-2016 роки).

Допомагати армії почав ще з початком війни у 2014 році. Тоді разом з волонтерською групою “Допомога армії – Рівне” (тепер відома як ДАР) займався медичним волонтерством. Знайомство з бійцями спецпідрозділу “Альфа” дало можливість перейняти знання. Розповідає, що вони перші показали, що таке турнікети, кровоспинні засоби, дали розуміння, що таке тактична медицина. 

– Завдяки волонтерській роботі я познайомився з підполковником Збройних сил  України Миколою Капіносом, який тоді повернувся зі Сходу з пораненням. У грудні 2014 року він запросив мене очолити медичну службу і таким чином став моїм комбатом. Тоді я був мобілізований як простий солдат, не маючи офіцерського звання, – розповідає Юрій.

130-й розвідувальний батальйон складався з мобілізованих бійців. Тоді зарплата у хлопців була 1600 гривень і на війну вони йшли скоріше за власним поривом, ніж якимись вигодами.  Юрія Поліщука офіційно мобілізували 5 лютого 2015 року. Після цього почалась історія формування та забезпечення медичної служби батальйону. Військовий лікар потрапив у зону бойових дій у сектор “А”. 

– В рамках налагодження процесу надання меддопомоги ми навчали самих бійців, бо по-суті не медик надає першу допомогу. У нас воїни вміли ставити катетери, забезпечувати дихання та правильно транспортувати поранених. Ми працювали по усій лінії розмежування, у медпункті лишалось всього 9 осіб, – зазначає лікар.

Тоді, у 2014 році армія абсолютно не мала матеріального медичного забезпечення. Якісні турнікети, аптечки, кровоспинні засоби привозили тільки волонтери. 

– Вже через пів року з початку моєї служби забезпечення армії змінилося кардинально. Почали отримувати все якісне і дуже швидко. Свого часу я навіть заборонив волонтерам передавати медикаменти, адже на складах всього було достатньо, – розповідає Юрій Поліщук.

У червні 2016 медика демобілізували одним з останніх. За час служби він не втратив жодного бійця під час евакуації, чим дуже пишається. Вважає, що твердження про те, що війна міняє людей, не зовсім вірне. Адже якщо людина була відповідальною і свідомою до війни, вона в принципі такою і лишається.

– У мене чудова дружина і після повернення з війни мені було на чому зосередити увагу. Правда, загострилось відчуття справедливості та однозначно додалося оптимізму. Життєві ситуації у тилу не такі критичні, як на війні.

Наприкінці 2017 року Юрій Поліщук відкрив у Рівному власну справу, якою живе і досі. Під його керівництвом у Рівному запрацювала перша в місті приватна дитяча клініка “Бейбідок”. Тепер разом з дружиною вони розвивають в Рівному якісну дитячу медицину. 

До Дня медика Юрій Поліщук бажає колегам і тим, що зараз на фронті, і тим, що борються з недугами у звичайних лікарнях, сили, здоров'я та витримки:

– Усі медики на передовій, і всюди поділяються на дві категорії. Одні в будь-якій ситуації намагаються взяти собі корисне, покращити матеріальне становище, інші ж – нагинають голову і відповідально роблять свою роботу. От других я глибоко поважаю і бажаю їм здоров’я, натхнення та успіхів. За такими людьми наше майбутнє. Їх треба берегти й підтримувати.

Іванна Антонюк.