Генерал-хорунжий Кузьмінський Олександр Хомич з кінця 1919 по серпень 1920 року очолював Розвідочну управу Генерального штабу Збройних Сил УНР, а з 1921– розвідувальний відділ Партизанського Повстанського штабу Державного центру УНР в екзилі.

Народився Олександр Хомич 30 серпня 1884 року. Закінчив Тульчинську духовну семінарію, Одеське піхотне юнкерське училище, служив підпоручником у 75 піхотному Севастопольському полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1917 році закінчив один курс Військової академії Генерального штабу. Останнє звання в російській армії – капітан.

Із грудня 1917 року – начальник штабу 64 Української дивізії, потім – у резерві старшин Генерального штабу військ Центральної Ради, молодший ад’ютант штабу 2 Подільського корпусу Армії УНР, оберстаршина для доручень штабу Сердюцької дивізії, штаб-старшина оперативного відділу штабу військ Директорії.

З 1919 року Олександр Кузьмінський очолював Розвідочну управу Генерального штабу УНР.

У 1921 році керівним органом розвідувальної роботи Партизансько-повстанського Штабу був його 2 відділ, до складу якого входили три секції: офензиви (розвідки), дефензиви (контррозвідки) та пресова секція. Розвідувальна секція вела агентурну роботу, здійснювала добір і навчала розвідувальні кадри, а також готувала документи для легальної роботи в УРСР. Крім того, вона була своєрідним інформаційно-аналітичним центром, який обробляв одержану різними каналами інформацію.

Під час підготовки до Другого Зимового походу розвідка мала об’єктивну інформацію про концентрацію військових частин Червоної армії в прикордонних районах з Польщею та спад повстанського руху в УРСР.

В умовах еміграції розвідувальна діяльність була спрямована, передусім, на добування різнопланової інформації про дислоковані в Україні сили Червоної армії, органи державної безпеки УРСР, стан охорони державного кордону, політичну й економічну ситуацію в країні.

Відбувалося вивчення території України як майбутнього театру збройного повстання.

Із кінця 1921 року Олександр Кузьмінський – головноуповноважений Українського центрального комітету у Галичині. У 1939 році виїхав в Австрію.

У 1951 році емігрував в Канаду. Помер у Торонто у 1975 році.