Потреба у гуртожитках для цього підрозділу тривалий час є гострою. Розвідбат – молодий, сформований, як то кажуть, у боях. Батальйон певний час взагалі не мав власного місця дислокації в тилу, адже більшість часу військовослужбовці перебувають на фронті. Кілька років тому розвідбат розмістили на території розформованої до війни частини на Поділлі. І тут добровольці стикнулись із низкою досі не характерних для підрозділу проблем.

– Намети, бліндажі, окопи, вибухи снарядів, операції на лінії зіткнення та в глибинному тилу противника... Здавалось, що нам – море по коліна. Та, виявилось, що створити нормальні умови у ППД справа не з простих, – розповідає командир роти, старший лейтенант на ім’я Богдан, що згодився провести екскурсію по “закритому для преси” гарнізону.

– Зазвичай військовослужбовці проживають разом із сім’ями недалеко від місця служби. У нас трохи інша ситуація, – пояснює офіцер. – Звісно, є трохи людей із найближчих населених пунктів. Та чимала кількість розвідників батальйону є уродженцями Донеччини та Луганщини. До прикладу, та ж відома дівчина “Лисиця”, яка отримала орден за врятоване життя пораненого бойового побратима на полі бою. Чи от мій хороший друг із позивним “Вікінг”, він родом із Широкиного. А я – киянин. Відповідно, більшість із нас не біжить додому після того, як годинник покаже 18.00. А дбаємо про комфортні умови у батальйоні.

Коли перша частина військовослужбовців батальйону заїхала на територію, яку їм виділили, у 2017-му, побачили занедбані приміщення. Та найбільшою проблемою було – відсутність централізованого опалення та стара каналізація.

– Ось – нові біоочисні споруди, що незабаром мають запрацювати, – гордо демонструє розриті зони розвідник. – Ми вирішили питання і каналізації, і водовідведення. Система – прогресивна, із декількома рівнями очистки. Опалення зробили електричне. На серйозні “забаганки” виділяє кошти держава, та багато що робили своїми силами. У нас же більше добровольчий дух, а не – статутний, то з палкою ходити за контрактниками не потрібно, їм і самим приємно покращувати умови служби й життя.

Розвідники сподіваються, що зимуватимуть вже у новеньких гуртожитках. Адже розміщені вони далеко від цивілізації, та й селяни одразу після передислокації військових, “задерли” ціни на житло у селі до рівня обласного центру.

– Паралельно з будівництвом гуртожитків запускаємо ще й проект автобусного розвезення військовослужбовців, – коментує офіцер. – Адже в гуртожитку проживатимуть контрактники, що поки не обзавелись сім’ями, а у нас є й такі, що проживають з родинами, деякі створили “осередки суспільства” прямо в батальйоні, вони орендують квартири у найближчих містах. Тож турбуємось і про них.