ЗМІ про нас

Як повідомляла АрміяInform, до Дня Незалежності у Києві відбувся Марш захисників України. З одним з його учасників поспілкувалася кореспондент АрміяInform.

Молодший сержант Олександр із позивним “Карлсон” родом з Донецької області з міста Єнакієвого, але вже багато років проживає у столиці.

– Для мене війна почалася з Майдану. Я розумів, що він перейде в щось більше, і коли почалася війна, я не міг стояти осторонь. Україна – це мій дім, і Україна починається з кожного з нас, – каже Олександр.

У 2014 році військовий дуже сумнівався й боявся цієї війни, але зумів перебороти страх і піти на полігон у Львівській області. Після завершення навчання його забрали в розвідроту 130-го окремого розвідувального батальйону.

– Більшість рідних не підтримали мій вибір. Але коли я зробив цей крок, то зрозумів, що все було правильно. Найважче було – це полігон і навчання. Для мене це було складно, адже в армії я тільки відслужив строкову службу й усе. І це новий досвід, нові знання, треба було багато чого вчитися. Підготовка була дуже важливою, навчання було важким, але вчили нас дуже добре, – згадує чоловік.

Завдяки навчанням на полігоні вже потім на реальній війні “Карлсон” почувався впевненіше.

– Штаб у нас тоді був у Сєвєродонецьку, але ми виконували бойові завдання різного плану. Нас постійно закидали в різні місця. Серед тих, які можу назвати, Авдіївка, Попасна, були майже по всьому передньому краю, особливо Луганської області, – розповідає він.

– До війни я постійно шукав себе, не знав, чим займатися, поміняв багато робіт. Але війна мені допомогла знайти себе. Я став впевненішим у собі, більш наполегливим і вирішив відкрити власну справу. Нині в мене є своя майстерня, де виготовляю вироби зі шкіри, – розповів Олександр.

Чоловік може цілими днями майструвати вироби зі шкіри й узагалі не втомлюватися, а навпаки отримувати лише задоволення, позитивні емоції.

– Знаєте, дорогого варте розуміння, що є таке братерство. В будь-якій армії завжди є якісь проблеми, але є ще й людський чинник. Дуже приємно, коли ти зустрічаєшся з людьми і їм взагалі неважливо скільки в тебе грошей, який ти маєш статус. Вони тебе прикриють, вони завжди з тобою разом. І я розумію, що не можу вже жити без цього братерства, тому мене постійно тягне до армії. Багато значить саме відчуття того, що ти не сам. Саме завдяки такій підтримці ти стаєш дуже сильною людиною і розумієш, що перед тобою гори впадуть, – переконаний резервіст.

Хотів би побажати всім не знати, що таке війна, що таке горе. Але розумію, що ніколи не відчуєш щастя, якщо не ковтнеш горя. Людське життя це найважливіше, що є у кожного. І саме війна допомогла мені по-справжньому зрозуміти те, що ми єдині.

Олена Степанюк