Новації на лінії вогню найближчим часом стрілецький арсенал нашого війська може змінитися.
Найбільш масовою індивідуальною зброєю в усіх силових відомствах нашої країни на сьогодні залишаються пістолет Макарова, автомат Калашникова в різних модифікаціях (від АК-47 до АКС-74 та АКСУ-74) та СГД, тобто зброя радянської розробки і радянського ж виробництва. Чимало експертів говорять, що ця зброя є вже певною мірою застарілою. Адже зараз вимоги до індивідуальної стрілецької зброї військовослужбовця та її стандарти суттєво змінилися. Ті показники, які за радянських часів вважалися прийнятними, сьогодні вже не відповідають сучасним реаліям ближнього бою як за тактико-технічними характеристиками, так і з позицій технології. Тому нинішня українська “штатна” зброя, безперечно, старішає.
Звичайно, відразу й повністю замінити застарілу стрілецьку зброю на нову дуже важко. Та вже сьогодні українські військові дедалі частіше отримують окремі зразки “нестандартного” озброєння як вітчизняного виробництва, так і з-за кордону, які за своїми ТТХ відповідають сучасним вимогам.
Насамперед це снайперські гвинтівки, а також індивідуальна зброя ближнього бою (штурмові гвинтівки, пістолети) та інші елементи одиночного озброєння бійця. Наприклад, деякі українські підрозділи спеціального призначення мають на озброєнні українські снайперські гвинтівки — VPR-308/338, “Форт-301”, який виготовляє вінницьке “НВО “Форт”, а також штурмові гвинтівки “Форт-221” і “Форт-224” також українського виробництва.
Та про все по черзі. VPR-308 та VPR-338 — фактично перші снайперські гвинтівки українського виробництва, проте вони не є клоном моделі снайперської зброї світових виробників. Їх виготовляють на заводі “Маяк”, що в Києві, на замовлення ДК “Укроборонпром”.
Снайперська гвинтівка VPR-338 призначена для ураження малорозмірних цілей на відстані до 1300 м і матеріальних об’єктів (радіостанцій середньої потужності, літаків і вертольотів на стоянці) на відстані 1500 м. Гвинтівка має ручне перезаряджання. Її вага без патронів становить 9,8 кг, при цьому вона забезпечує темп стрільби в 15 пострілів за хвилину. Окрім того, що гвинтівка VPR-308 відрізняється калібром, вона ще й значно легша (близько 7 кг) та має меншу прицільну дальність — 900 м.
В українських гвинтівках реалізовано низку нових для України конструктивних рішень. До прикладу, в них використовується рейка Пікатіні двох типів (коротка та довга), яка рухається вперед-назад. Вона дозволяє встановити широку номенклатуру обладнання, яке зазвичай використовується разом із гвинтівкою. Для зручності передбачена установка коліматора під 45 градусів разом зі снайперським прицілом. Річ у тім, що при стрільбі на великі дистанції снайперу дуже важко переключитися на вогонь по цілях, які раптово з’являються на малих відстанях і при цьому швидко рухаються. Саме для цього в новій українській гвинтівці передбачений коліматор.
Також в українських гвинтівках відповідно до сучасних вимог ергономіки встановлений пристрій регулювання приклада за довжиною та висотою біля щоки. Крім того, для точного прицілювання й зменшення похибки при стрільбі реалізований винос сошки вперед майже під кінець ствола. І що важливо — наші гвинтівки дійсно мають високу точність стрільби.
Чимало стрілецької зброї, яку нині використовують в зоні АТО, модернізовано за відомою схемою “булл пап”. Це передусім модернізований радянський “калаш” під назвою “Вепр”.
Цей варіант модернізації розроблений ще 2003 року і порівняно зі звичним АК-74 має багато переваг. Він на чверть довжини коротший за АК-74, легший за нього на 200 грамів та стріляє вдвічі густіше (завдяки особливостям конструкції при стрільбі чергами на відміну від АК-74 не задирає ствол уверх праворуч). Також “Вепр” оснащений коліматорним прицілом (це дозволяє досягнути достатньої точності ураження стрільцем навіть із невисоким рівнем підготовки). Не менш важливо, що він є зручним як для тих, хто стріляє правою, так і для тих, хто стріляє лівою рукою. Зараз “Вепр” використовують у деяких спецпідрозділах.
Також нещодавно окремі підрозділи Збройних Сил України почали отримувати на озброєння новітню штурмову гвинтівку “Форт-221” та її укорочену версію “Форт-224”. Ця штурмова гвинтівка, яка є ліцензійною копією ізраїльського Tavor (TAR-21), виробляється у Вінниці.
Вона є однією з найсучасніших штурмових гвинтівок у світі й також зроблена за схемою “булл пап” — коли магазин з набоями знаходиться позаду рукоятки зі спусковим гачком (пістолетної рукоятки). Таке рішення дозволяє зменшити загальні габарити зброї та подовжити ствол, що значно підвищує її точність. Окрім того, приклад гвинтівки розміщений на одній осі зі стволом, а центр маси зміщений ближче до плеча бійця, це дозволяє вести надточну стрільбу навіть довгими чергами. Для зручності військовослужбовці мають змогу переобладнувати гвинтівки для лівші. Також завдяки рейкам RIS є можливість кріплення сучасних коліматорних прицілів, а також іншого обладнання.
Для “Форт-221” як штатний використовується натовський набій 5,56х45, який за багатьма показниками кращий за вітчизняний 5,45х39. Правда, конструкція “Форт-221” передбачає заміну частин зброї для використання набоїв різних калібрів, зокрема і 5,45х39. Сьогодні ця зброя поставляється передусім підрозділам Сил спеціальних операцій, а в подальшому нею планують озброїти десантників та розвідників.
Замінити ж у майбутньому пістолет Макарова теж може українська розробка — “Форт-17”, удосконалена модель пістолета “Форт-12”. Цей пістолет оснащений модульною задньою частиною рукоятки, що дозволяє підганяти її під руку стрільця. Також у ньому на рамці під стволом є інтегральна направляюча типу Picatinny, яка уможливлює встановлення ліхтаря або лазера. Завдяки цьому “Форт-17” став значно легшим і дешевшим, за пістолет “Форт-12”. Магазин у ньому розрахований на 15 патронів (9х18 мм) або на 16 (9х17 мм).
Роман ВУС