На початку квітня 2015 Міністерство оборони України прийняло рішення про створення 131 окремого розвідувального батальйону на базі двох рот – 54 орб і 129 орб. 1 квітня 2015 стало днем створення 131 орб.

Від Широкиного до Волновахи, від Попасної до Станиці Луганської на спостережних постах несли бойове чергування бійці підрозділу, роздобуваючи важливі розвідувальні дані. 1, 2 розвідувальні роти і рота глибинної розвідки працювали в тилу ворога.

Рота вогневої підтримки і механізований взвод першої розвідувальної роти забезпечували вихід і повернення розвідувальних органів, проводили евакуацію і вогневе прикриття розвідувальних органів, що діяли на захопленій противником території, а також відкривали вогонь по цілях, які були розвідані.

У процесі урочистої частини деяким бійцям батальйону вручили нагороди та почесні грамоти, так само вшанували хвилиною мовчання загиблих.

“Якщо порівняти цю подію з народженням дитини, то щоб дитина народилася, її потрібно зачати, а потім ще виношувати, так само сталося і з нашим батальйоном, який, формуючись на основі декількох підрозділів, згодом переріс у самостійний”, – коментує подію заступник командира батальйону Олег, позивний Ольжич.

“Українці завжди були сильними воїнами. Ми добре знаємо свою історію, наприклад, що Луганщина – це історична українська Слобожанщина, і зараз своєю роботою ми цю земельку удобрюємо окупантами, які прийшли на нас із війною. Нашими хлопцями я дуже задоволений. До нас іде багато добровольців, які розуміють, чого вони хочуть у цьому житті. Я відчуваю, що саме тут створюються нові Збройні сили України. У мене є здоров’я і натхнення вкладати свої знання і вміння в молодь, яка до нас приходить. Більшість із них – наше світле майбутнє, якщо закласти в них хороший фундамент, що ми і намагаємося робити. Тому тепер залишилося лише перемогти, а все інше в нас є”.

Так само подію прокоментував один із бійців батальйону Євген Корабльов. Розвідник народився під Широкиним, був одним з учасників Самооборони Маріуполя, а вже будучи у складі 131 орб, брав участь у боях за рідні місця:

“Мені було дуже незвично стріляти в бік селища і рідної школи, в яку я колись ходив, але на мою землю прийшов ворог, тому іншого шляху не було.”