Олександр воював проти російських окупаційних військ з 2014 по 2019 роки. Після повномасштабного вторгнення 24.02.2022 повернувся до української армії.

Нині Олександр ― офіцер підрозділу розвідки 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Youtube-канал бригади опублікував інтерв’ю з розвідником, який нещодавно отримав чергову нагороду ― відзнаку Міністерства оборони України “За зразкову службу”.

За словами Олександра, головні риси розвідника ― це витривалість та бажання звільнити Україну.

На полі бою Олександр стикався з різними підрозділами російської окупаційної армії:

“Є такі, що голі-босі й простоволосі, а є добре екіпіровані. [...] Був спецназ морської піхоти рф ― якась їхня розвідка. Вони діяли дуже злагоджено ― комар носа не підточить, як у нас кажуть. Хоч це й вороги, і ми з ними воюємо, але вони були професійні”.

Про бойові операції “РДК” та Легіону “Свобода Росії” на території держави-агресора:

“Правильно зробили. Якщо тут [в Україні] є росіяни, які хочуть звільнити свою землю ― вперед. Чому ні? ”

Спогад про захоплення росіянами Луганська навесні 2014-го:

“Вони автобусами людей понавозили за гроші. Стоїть баба, така вже в роках жінка, з внуком, шарпає тебе, знімає маску, плюється: “Бендєра, какого х** ти сюда прієхал?”, а ззаду неї ходять бородаті кадирівці…”.

Населений пункт, який хочеться відвідати після звільнення України:

“Хочу приїхати в Луганськ. Ми там були на другий день, коли захопили будівлю Служби безпеки України [у 2014 році]. Ми мали зробити там певні дії, але місцеві працівники поліції нас підставили й зрадили, перейшли на бік ворога. Нам вдалось тоді вийти”.

Про зрадників-колаборантів:

“Зрадники з окупованих територій України почали поводитись ще зухваліше, ніж росіяни”.

Чого бракує підрозділу Олександра на фронті:

“Малувато засобів спостереження, зокрема “нічників” [приладів нічного бачення], мало засобів РЕБ, а зброя є”.

Чого хочеться найбільше:

“Перемоги”.