ЗМІ про нас

В інтерв’ю “Le Monde” генерал стверджує, що українське вторгнення в Крим – це лише “початок”. Він також визнає, що серед населення існує певна втома від війни, і вважає дефіцит солдатів “значним, але не тривожним” сигналом.

В Україні, у стані війни, 38-річний Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МОУ), зарекомендував себе як ключова фігура у конфлікті. Він один із небагатьох чиновників у країні, хто передбачив російське вторгнення 24 лютого 2022 року, уточнивши, що воно відбудеться “о 5 ранку”. Перебуваючи разом із дружиною на захищеній базі, він пам’ятає, як спостерігав, як рухалися стрілки годинника тієї ночі. “Я не хотів цієї війни, але я несу відповідальність за таку інформацію. Така помилка була б неприйнятною,” — сказав він рівним голосом та зі спокійним обличчям.

Відтоді жива жаба складає йому компанію в його офісі на базі, де він живе досі. Кар’єра Кирила Буданова говорить сам за себе: все життя присвячене спецопераціям. Після закінчення Одеської військової академії у 2007 році, він одразу потрапив до елітного підрозділу ГУР за покликанням. Кілька разів поранений під час таємних операцій на початку російсько-української війни у ​​2014 році та об’єкт численних замахів, молодий генерал-лейтенант був призначений Президентом України Володимиром Зеленським керівником ГУР МОУ у 2020 році.

Його західні колеги іноді порівнюють ГУР Кирила Буданова з Моссадом 1970-х років, службою зовнішньої розвідки Ізраїлю, і він не відкидає цієї паралелі. "Часи інші, але ми готові до рішучих дій", - запевняє він.

На нинішньому етапі війни зухвалість її підпільних операцій, що розгортаються все далі за межами України, іноді випробовує нерви її закордонних партнерів. 28 листопада 2023 року дружина Кирила Буданова Маріанна стала жертвою спроби отруєння важкими металами.

Безпрецедентні за масштабами бомбардування пролунали в Україні 29 грудня 2023 року та 2 січня. Чи увійшла війна в нову фазу?

Можливо, це вас здивує, але причина цих ударів досить банальна. У Міністерстві оборони росії підбивали підсумки 2023 року: їм хотілось якомога швидше оголосити минулий рік “переможним” і перейти до наступного.

Однак реального військового успіху вони не мали. Враховуючи величезні запаси ракет, які вони накопичили, вибір був очевидним. Мішенню була саме наша військова інфраструктура, причому високоточними ракетами, але вони мають низку недоліків. Вони часто промахуються. Ми одразу ж надіслали їм відповідь.

І що це була за відповідь?

Атаки на їхні військові об’єкти. Звичайно, я не можу сказати більше.

Оборонна промисловість відіграє життєво важливу роль у позиційній війні, яка є особливо вимогливою до боєприпасів та озброєння. Які виробничі потужності є в росії та Україні?

Якщо порівнювати з попередніми роками, то кількість виготовлених росією боєприпасів та озброєння збільшилася з кінця літа 2023 року. Я говорю не про те, що вони отримують з-за кордону, а саме про вироблені їхньої промисловістю. Водночас відзначаємо зниження їхньої якості.

Україна також намагається збільшити своє виробництво. Хоча ми не маємо таких обсягів як росія – наші країни різні за розміром, але ми стикаємося з тими ж проблемами, що й вони в цій сфері: у нас мало високотехнологічних компонентів і брак кваліфікованих кадрів. Війна впливає на цей сектор, оскільки кваліфіковані кадри мобілізуються до армії.

За результатами українського контрнаступу влітку цього року наземний фронт, схоже, зайшов у глухий кут. Чи справді це так?

Інтенсивне використання ударних безпілотників з обох сторін унеможливило як російські, так і українські наступальні операції. Безпілотники стали новинкою останніх років. Іншим фактором була щільність мінних полів, якої не було з часів Другої світової війни. Про цей аспект забули.

Ми знаємо, як боротися з безпілотниками: електронні засоби протидії. Що стосується мін, то нам потрібне спеціалізоване обладнання. Це повертає нас до питання виробничих потужностей. Немає нічого нерозв'язного, але все потрібно враховувати.

В інтерв’ю виданню "The Economist" від 1 січня президент Володимир Зеленський наголосив, що конфлікт переорієнтується на Чорне море. Який ваш аналіз?

Давайте подивимося на факти: північна частина Чорного моря перебуває під українським контролем, разом із газовидобувними платформами. Морські зернові експортні коридори, які є дуже важливими для нашої економіки, знову працюють, хоча й з ризиками, пов’язаними з війною.

Ми, зі свого боку, регулярно атакуємо флот і портові споруди противника. росіяни були змушені поспіхом перемістити все на південний схід. Вони намагаються створити військово-морську базу в Очамчирі на окупованій грузинській території [Абхазії] на Чорному морі. У 2023 році відбулися перші українські вторгнення в тимчасово окупований Крим, хоча дехто вважав їх неможливими. І це лише початок. Це дає надію, особливо українцям у Криму, які живуть під російською окупацією вже десять років і багато з яких вже почали опускати руки.

Складається враження, що ви оцінюєте ситуацію з великою впевненістю. Вас нічого не здивувало в цій війні?

Мене здивував певний російський парадокс. Усі вважали, що москва має сильну армію та крихку економіку. Виявляється, все навпаки. Армія - відстій. З іншого боку, економіка [росії] може бути слабкою, але країна аж ніяк не голодує. З такими темпами вона може протриматися доволі довго.

Нинішніх західних санкцій недостатньо. Вони повинні були б зачепити основні сектори економіки рф, які досі залишалися поза увагою: енергетику, металургію та фінансову систему загалом.

Що може змінити ситуацію?

По-перше, давайте поговоримо про постачання озброєнь, і тут я говорю просто про артилерійські системи. Не секрет, що склади країн НАТО ними переповнені. Нам не вистачає снарядів і зенітних комплексів. Дискусія йде не тільки про гіперсучасні технології. Нас цікавить усе, в тому числі і старі системи, які вже не використовуються.

Питання кількості – важливе. По-друге, економічний сектор України потребує підтримки, аби гарантувати стабільність держави. Інші питання стосуються лише України.

Що це за питання?

Нам потрібно вдосконалити процес набору до армії та краще комунікувати з населенням, щоб підвищити мотивацію. На жаль, у нас є проблеми в цій сфері, і ми повинні визнати це, як видно з нинішніх суперечок навколо майбутнього законопроекту про мобілізацію.

Війна почалася десять років тому, повномасштабне вторгнення триває з 2022 року, і втома проявляється як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях. Я не критикую, це цілком пояснюване явище. Але нестача солдатів стає відчутною, навіть якщо це не викликає тривоги. Головне - знайти рішення, і ми їх вчасно знайшли. З певними змінами, можливо, парламент має ухвалити закон.

Ви також відчуваєте втому серед ваших західних партнерів?

Якщо питання полягає в тому: чи вплине ця втома на лінію фронту, то відповідь – ні. Тим, хто за кордоном вважає, що втомився від України, доведеться піклуватися про росіян, коли вони прийдуть займати їхні власні території. росія веде війну не лише проти України. Вона веде війну проти НАТО, про що з самого початку твердить їхня пропаганда.

Кожен день я читаю [секретні] російські звіти, отримані різними каналами. Кожен із них згадує про удари по базах НАТО, уточнюючи, що поляків було п’ятдесят, французів – тридцять тощо. Це неправда, вони це знають, але це інформація, яку вони повідомляють. Крім того, російські військовополонені розповідають про своє здивування, що не зустріли жодного солдата НАТО. У їхніх головах вони йдуть воювати проти них, Україна – це лише перший крок.

Щодня я читаю [секретні] російські доповіді й зведення, які циркулюють різними каналами. У кожному з них йдеться про “удари по базах НАТО”, уточнюється, що там було “50 поляків”, “30 французів” і так далі. Вони знають, що це неправда, але передають саме цю інформацію. Більше того, російські військовополонені розповідали нам про своє здивування, коли вони не побачили тут жодного солдата НАТО. У їхньому розумінні, вони прийшли, щоб вести війну проти них, і Україна – це лише перший етап.

Деякі голоси починають закликати до переговорів. Чи є це варіантом для вас сьогодні?

Зараз не найкращий час. Переговори починаються тоді, коли в них зацікавлена хоча б одна сторона, якщо не обидві. Це не той випадок.