ЗМІ про нас

Один із найвищих представників воєнної розвідки України генерал-майор Вадим Скібіцький у великому ексклюзивному інтерв’ю для “CIVIL Media” розкриває низку маловідомих і невідомих подробиць російської агресії та пропагандистської війни рф.

З відповідей генерала ми дізнаємося про динаміку і характер військових дій, наскільки вони потужні, що було і відбувається з “ваґнерівцями” пріґожина, а також про озброєні повстанські формування на території рф. Крім того, ми дізнаємося подробиці про російську пропаганду та інформаційну війну та можливості ядерної війни.

Також дізнаємося подробиці про російські приватні армії та охорону путіна. Особливо цікавою є інсайдерська інформація українського топ-розвідника про те, що насправді відбувається, як розвиватиметься ситуація та реальні можливості для дестабілізації та навіть розвалу рф.

Зі зрозумілих причин про ексклюзивного співрозмовника у “CIVIL Media” не так багато біографічних даних.

“CIVIL Media”: Дякую, пане генерале, за це інтервʼю. Давайте почнемо розмову з темпів контрнаступу для визволення України від російських агресорів. Повільне просування захисників України викликало багато дискусій у західних 3МІ та військових експертних колах. Як ви оцінюєте поточну ситуацію на полі бою і якою була б ваша відповідь критикам?

Вадим Скібіцький: Нинішня ситуація на полі бою складна, але Збройні сили України володіють ініціативою. Усе йде за планом. Ми реагуємо на зміну обстановки на полі бою та вносимо необхідні корективи. Воєнна розвідка України викриває наміри противника, а Сили оборони зривають їх. Ми аналізуємо та завдаємо ударів туди, де російські окупанти зазнають відчутних втрат.

Так, ми визнаємо, що противник непогано укріпився на окупованих українських територіях: масштабні мінні загородження, кілька ліній фортифікаційних споруд ― усе це, звісно, має свій вплив на темп нашого просування.

Однак тим, хто вважає, мовляв Україна надто повільна під час наступу, я скажу, що війна ― це не спортивні змагання. Динаміка бойових дій залежить від дуже багатьох факторів, зокрема, від наявності необхідних для виконання бойових завдань сил і засобів.

Нам потрібні боєприпаси, нам потрібно більше засобів ППО, нам потрібні машини для розмінування та далекобійна високоточна зброя.

У цьому контексті ми дуже вдячні, що Північна Македонія разом з усіма іншими державами стоїть на боці України та не припиняє надавати допомогу заради захисту українського народу, нашого континенту та наших спільних цінностей свободи.

Хочу нагадати, що російська повномасштабна агресія ставила за мету бліцкриг ― швидке захоплення і підкорення всієї України. У згаданих вами експертних колах перед вторгненням 24.02.2022 вважали, що Україна довго не протримається. Але агресор отримав по зубах. І ми будемо продовжувати, доки він не виплюне останнє ікло. І головним тут є не так швидкість, як несподіваність та точність удару.

Загалом, філософія ведення нинішньої визвольної війни проти росіян, яку сповідують командувачі Сил безпеки та оборони України, полягає в тому, що ми, на відміну від нашого ворога, цінуємо своїх солдатів.

Наші дії на полю бою спрямовані на те, щоб знекровити противника ― перерізати шляхи постачань, знищити склади з озброєнням, перемогти у контрбатарейних баталіях, знищити їхні засоби розвідки та ППО.

Ми працюємо в усіх вимірах війни, і сукупність успіхів на кожному з них принесе потрібний результат.

Тож Україна ― у наступі, і успіх буде.

“CIVIL Media”: 36-годинний заколот групи найманців Пригожина 24 червня показав всьому світу тріщини в машині Путіна. Що сталося насправді?

Вадим Скібіцький: Так, у машині Путіна тріщини й корозія. Це кремлівські “Жигулі”, позбавлені дзеркал заднього виду, а в багажнику лежить ядерна боєголовка.

Заколот пріґожина показав не тільки тріщини, але й нездатність російського диктатора тримати кермо.

Бунтівна терористична група за 36 годин збила 8 одиниць російської військової авіації, убила кілька десятків військових, в тому числі пілотів.

Водночас, “ваґнерівці” майже захопили об’єкт з ядерною зброєю під назвою “Воронєж-45”.

І що у підсумку ― путін, назвавши заколот “зрадою” та “ударом в спину”, зрештою відпустив терористів “ваґнера” у білорусь.

Як кажуть, відчуйте різницю: вождь-чекіст, який будував імідж на браваді “мочить террористов в сортире”, перетворився у слабкого діда-параноїка ― сполоханого, але також і мстивого, про що свідчать розпочаті після заколоту “ваґнера” чистки у російській окупаційній армії з метою виявлення та покарання тих, хто підтримав пріґожина.

А підтримали його бунт не тільки окремі представники військової еліти росії, а й пересічне російське населення, про що свідчить перехоплений воєнною розвідкою України звіт міністерства внутрішніх справ рф. У секретному документі наведені закриті рейтинги симпатій путіна та пріґожина, і для російського диктатора вони невтішні.

“CIVIL Media”: Здається, західні 3МІ надають занадто великого значення пріґожину, тоді як ми насправді говоримо про військового злочинця та міжнародного торговця військовими злочинами та брудними операціями? Те, що залишилося від найманців пріґожина, зараз знаходиться в білорусі. Наскільки небезпечна ця група зараз? Чи справді це була така страшна сила раніше?

Вадим Скібіцький: Терористична група “вагнер” на полі бою в Україні створювала більше проблем, ніж регулярна російська армія. Найманці пріґожина справді були більш підготовленими та боєздатними.

Після того, як їх роззброїли на тимчасово окупованій території України і в росії та відправили у білорусь, воєнна розвідка України пильно стежить за характером подальших дій угруповання “ваґнер” на білоруській території. Наразі прямої загрози звідти ми не бачимо.

Найманці-терористи зараз беруть участь у вишколах для армії лукашенка, але ця діяльність не носить системного характеру. Сам пріґожин декларує намір повернутись до злочинних промислів на території Африки.

Як би там не було, “ваґнерівці” залишаються у нашому полі зору.

“CIVIL Media”: Кремль звинувачує в існуванні та діях Легіону вільної Росії та Добровольчого корпусу Росії українську розвідку. Наскільки автентичними є ці військові формування в росії, і який звʼязок між ними та обороною України? Яка їхня здатність завдати шкоди путінському режиму?

Вадим Скібіцький: Російський добровольчий корпус та Легіон “Свобода росії” складаються з бійців з російським громадянством.

Їхні дії на російській території стали таким же неприємним сюрпризом для кремля, як і заколот пріґожина ― московські вожді просто були не готові до такого сценарію, що показала безпорадна й квола реакція на епізоди збройної боротьби у бєлґородській, курській та брянській областях росії.

У цих російських опозиційних збройних формуваннях достатньо автономності та прав боротись проти злочинного режиму путіна на території власної держави. А будь-який фактор, який послаблює терористичний фашистський режим у москві, ― в інтересах України.

“CIVIL Media”: Які найважливіші риси пропаганди рф на даному етапі війни? Ви вважаєте, що рф програє пропагандистську війну чи просто трансформувалася?

Вадим Скібіцький: Основні завдання російської пропаганди на нинішньому етапі зводяться до того, щоб зруйнувати внутрішню єдність українського суспільства, підірвати довіру між Україною та нашими партнерами, аби зупинити військову допомогу, а всередині росії ― підживлювати міф про те, що нинішня росія, “жигулі” з ядерною боєголовкою, здатна до якогось руху та розвитку.

Російська пропаганда доволі статична у наборі методик. Проте слід визнати, що у 2014-му році противник був дієвим в інформаційному полі ― Україна не була готовою до масової дезінформації та інформаційно-психологічних операцій рф.

З початком повномасштабного вторгнення ми застосовуємо підхід більш активної протидії російській пропаганді. І головна наша зброя в цьому процесі ― правда.

Воєнна розвідка України, наприклад, стала більш відкритою ― ми публікуємо факти, окремі розвідувальні дані, які розкривають наміри агресора, оприлюднюємо докази вчинення росією воєнних злочинів.

І цей підхід доводить свою ефективність: російська пропаганда не може досягти своїх головних цілей, а отже росія програє в інформаційній війні.

“CIVIL Media”: Що далі для путіна? Зараз йому як ніколи потрібен військовий успіх в Україні, і він дуже далекий від його досягнення. Щоб компенсувати свої втрати на полі бою, Путін посилив ракетний терор. Лише в день заколоту найманців, рф атакувала Україну 50 ракетами та безпілотниками, з яких 20 або більше були націлені на Київ. Чи не ускладнює це ситуацію? Чи очікуєте ви, що путін застосує підхід «все або нічого»? А як щодо червоної кнопки?

Вадим Скібіцький: Військовий успіх для путіна потрібен зараз і був потрібний завжди, бо він віддав наказ розпочати війну проти України.

Звісно, ракетні атаки ворога ускладнюють ситуацію, тому що спричиняють жертви серед українців та руйнування об’єктів інфраструктури, нашої економіки.

Погрози з боку рф застосувати ядерну зброю ми оцінюємо як прояв шантажу та залякування. Це безвідповідально, але цілком характерно для поведінки москви.

Думаю, що ймовірність використання путіним “червоної кнопки” низька, зокрема й через позицію офіційного Пекіна, де публічно виступили проти застосування ядерної зброї.

Та навіть якщо й гіпотетично допустити такий сценарій, то це не дозволить агресору виграти війну, але стане останнім днем існування росії.

“CIVIL Media”: Наскільки сильною є насправді рф? Схоже, приватні армії та деякі інші збройні формування, такі як армія кадирова, є серйозною проблемою в рф. За деякими оцінками, в рф налічується близько 60 різних збройних формувань і приватних армій. Чи так це? Крім того, яка їхня реальна міць у порівнянні з регулярними та спеціальними арміями рф? Є деякі припущення, що сам путін має вірну охорону до 200 000 добре навчених і озброєних військовослужбовців. Це правда чи це чергова страшилка путінської пропаганди?

Вадим Скібіцький: Охороною путіна займається його колишній спаринг-партнер з дзюдо на прізвище Золотов. Він очолює війська російської національної гвардії. Ці “гвардійці” підпорядковуються безпосередньо путіну. Вони отримують величезне фінансування, і їхня чисельність не 200 тисяч, а десь в півтора рази більше.

Для зміцнення поліцейського режиму в росії ця гвардія годиться. Але воювати ― це дещо інше, ніж розганяти студентські мітинги.

Під час повномасштабної агресії Збройні Сили України знищили тисячі “росгвардійців”, які були впевнені, що пройдуть парадом по захопленому Києву.

Щодо інших так званих приватних армій в росії ― їх справді десятки, фінансують їхню діяльність великі компанії, наприклад “газпром”.

Також віднедавна в росії вирішили створити федеральні воєнізовані формування: в кожному так званому “суб’єкті федерації” повинні створити такі підрозділи з числа місцевого населення, озброїти стрілецькою зброєю та фінансувати в основному з місцевого бюджету.

Це означає, що в кожному так званому “суб’єкті федерації” місцеві путінські феодали матимуть свої приватні військові компанії.

Враховуючи величезну кількість протиріч всередині росії, такий крок може мати несподіваний для москви результат ― наприклад, спровокувати національно-визвольні рухи поневолених народів, або занурити росію в кривавий хаос внутрішніх протистоянь.

“CIVIL Media”: Чи є генерал шойгу ще одним власником таємної приватної армії? Ви очікуєте, що він зробить замах на трон путіна? Точніше: наскільки зараз розділена військово-політична влада рф?

Вадим Скібіцький: Є дані, що російська так звана приватна військова компанія під назвою “Патріот” належить міністру шойґу.

Звісно, у нього можуть бути високі амбіції, проте сумнівно, що він зможе зайняти найвищу в росії посаду. Одна з головних причин полягає в тому, що він не харизматичний і не популярний. Сама російська окупаційна армія не надто підтримує міністра, з нього часто глузують, називають “оленеводом”.

Тому приватна військова компанія шойґу ― це не про замах на трон путіна, а про особисту безпеку.

Загалом не таємниця, що всередині військово-політичного керівництва рф існують серйозні розбіжності. Їх поглибив стратегічний провал авантюрної війни проти України.

Окремі представники нинішньої так званої російської еліти вже намагаються знайти для себе гарантії безпеки після неминучого колапсу путінської системи.

З кожною військовою поразкою окупаційної армії на полі бою, з кожним вантажем військової допомоги Україні, кожним пакетом нових санкційних обмежень для агресора, ймовірність масштабніших проявів цих протистоянь в Росії зростає.

“CIVIL Media”: Чи очікуєте ви, що рф розпадеться і якими будуть наслідки такого розвитку подій для України та регіону?

Вадим Скібіцький: Ми не очікуємо, що росія в один прекрасний день візьме й розпадеться. Ми воюємо і робимо все, щоб завдати росії поразки, визволити Україну та забезпечити мир майбутнім поколінням наших громадян.

Якщо ми говоримо про трансформацію так званої російської федерації, то вона можлива тільки після повної поразки у розпочатій нею війні.

Ця трансформація повинна піти на користь всім, тому що нинішня росія є уособленням зла, джерелом нестабільності та небезпеки як для світу, так і для самих росіян.

В інтересах України та всієї Європи позбавити росію можливостей проводити нові війни та змусити дотримуватись міжнародного права.

Трансформація росії повинна неодмінно передбачати покарання усіх воєнних злочинців та компенсацію всіх завданих війною збитків.

Також варто зазначити, що росія залишається тюрмою для багатьох інших народів, які заслуговують на свої національні держави, але тут треба робити ремарку, що без боротьби державність вони не здобудуть.

“CIVIL Media”: Які перспективи наступу України? Чи буде майбутня зима ще складнішою для визволення України?

Вадим Скібіцький: Очевидно, що восени-взимку росія буде знову намагатись зруйнувати нашу енергосистему, щоб позбавити українців світла й тепла, деморалізувати наше суспільство та спровокувати нову хвилю вимушеної еміграції.

Зараз ворог проводить відповідні розвідувальні заходи, щоб визначити пріоритетні об’єкти енергосистеми України. Ми знаємо про ці плани ворога та готуємось до зими влітку.

А український наступ, як я вже сказав, триває. Тому побачимо, що трапиться до зими. Незмінна мета України ― звільнення усіх окупованих територій, сталий мир та гарантії безпеки для нашої держави й нації.