Станом на першу половину жовтня 2026 року всі шість енергоблоків тимчасово окупованої Запорізької атомної електростанції перебувають у режимі “холодного зупину” та не виробляють електроенергії.

Рівень води у ставку-охолоджувачі продовжує знижуватись. Станом на 12 жовтня 2026 року він становив 12,27 метра проти 12,34 метра на початку місяця. Динаміка – невтішна: у липні рівень води сягав 12,86 метра, на початку серпня знизився до 12,63 метра, а наприкінці серпня — до 12,55 метра.

Для повноцінного забезпечення потреб станції мінімально необхідним вважається рівень води у 15 метрів.

У разі повного знеструмлення ЗАЕС для підтримання її роботи необхідно використовувати дизельні генератори. За тривалого знеструмлення вони споживатимуть близько 150 тонн пального щодоби. Однак окупаційна адміністрація не спроможна забезпечити станцію дизелем, тому наявні запаси пального залишаються мінімальними.

Використання резервних генераторів створює додаткове навантаження на й без того складну ситуацію з постачанням пального на тимчасово окупованих територіях України.

У зв’язку з цим окупанти розглядають можливість скорочення кількості резервних генераторів, які перебувають у режимі автоматичного очікування. Такий крок неминуче підвищує ризик виникнення аварійних ситуацій.

Паралельно опрацьовуються варіанти прихованого постачання пального, зокрема низької якості, без повідомлення місії МАГАТЕ.

Ще одна проблема – дефіцит кваліфікованих фахівців для належного ремонту обладнання та подальшого підключення ЗАЕС до зовнішніх джерел живлення.

Україна пропонувала подати напругу на лінію електропередачі 750 кВ “Дніпровська” через лінію підстанції 330 кВ “Феросплавна-1”, щоб забезпечити безпечну роботу станції. Однак кремль відхилив цю пропозицію, фактично відмовившись від запропонованого рішення для покращення ситуації з електропостачанням і посилюючи ризики для ядерної безпеки.

Критичною залишається й ситуація з персоналом. Безпосередньо на майданчику станції перебувало 1450 працівників, тоді як загальна чисельність персоналу нині становить близько 5 тисяч осіб. До початку повномасштабного вторгнення на ЗАЕС працювали приблизно 11 тисяч фахівців.

Через неспроможність окупаційної адміністрації забезпечити утримання всього штату частину працівників перевели на дистанційну роботу або відправили у вимушені “відпустки”. Деяким із них планують припинити виплату заробітної плати під приводом “невиконання обов’язків”.

Окупанти також стикаються з нестачею кваліфікованих фахівців, здатних працювати зі специфічним обладнанням станції. Щоб замінити українських спеціалістів, окупаційна адміністрація планує запровадити спеціальні навчальні курси для абітурієнтів із російських регіонів.

Критичною залишається гуманітарна ситуація в Енергодарі. У тимчасово окупованому місті Запорізької області систематично виникають перебої з мобільним зв’язком, доступом до інтернету, електро- та водопостачанням. Також зберігається дефіцит пального, питної води й продуктів харчування.

Держава-агресор росія цілеспрямовано посилює інформаційну ізоляцію Енергодара, намагаючись мінімізувати витік інформації про критичну ситуацію в місті та на ЗАЕС. Зокрема, фіксуються навмисні відключення інтернету й мобільного зв’язку, а також випадки свавілля російських “поліцаїв” щодо цивільного населення.