190-й навчальний центр Сухопутних військ – єдиний у Збройних Силах України, де солдати і сержанти здобувають базову та фахову освіту за спеціальностями технічних засобів розвідки для всіх родів військ і видів Збройних Сил України.
Два роки тому навчальний центр став окремим військовим підрозділом, проте загалом історія військової частини більш давня. І напередодні святкування 30-ї річниці Збройних Сил України та в День частини 190-го НЦ АрміяInform дещо відкриє ту завісу секретності, якою у військах відома ця “навчалка”.
Раніше навчальний центр був структурним підрозділом Житомирського військового інституту. Його основним призначенням на той час була визначена підготовка фахівців для підрозділів радіоелектронної розвідки, радіоелектронної боротьби та спецрадіозв’язку Збройних Сил України. З початком російської агресії на сході України, коли на передовій почали широко використовувати безпілотні літальні апарати та безпілотні авіаційні комплекси, набули змін і програми підготовки. Тож, у процесі реформування навчальний центр отримав додаткові напрямки підготовки: охорона державної таємниці та застосування безпілотних авіаційних комплексів. І, зрештою, два роки тому центр отримав найменування 190-го і став частиною безпосереднього підпорядкування Командування Сухопутних військ.
І змінювалися, звичайно, не лише назва та організаційно-штатна структура – докорінних змін зазнали і система підготовки, і навчально-матеріальна база, і сам інструкторсько-викладацький склад, який у процесі ведення бойових дій на Сході на ротаційній основі отримував безцінний бойовий досвід.
Підрозділи, що спочатку були ротами чи цикловими комісіями, з роками переформовувалися в окремі школи у складі навчального центру. З прийняттям на озброєння Збройних Сил України новітні зразки засобів технічної розвідки одразу ж з’являлися тут. І інструктори, опанувавши новинки, вже навчають на них своїх курсантів.
Наразі у 190-му НЦ діє три школи і завершується формування четвертої. Вже діючі – це школи спеціалістів безпілотних авіаційних комплексів, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби. Створюється школа, яка готуватиме спеціалістів з охорони державної таємниці.
Що стосується такого достатньо нового напрямку, як безпілотна авіація, яка до російсько-української війни була представлена у ЗС України радше як мішені для винищувачів – величезні, громіздкі й морально застарілі “Стрижі” й “Рейси”, то школа спеціалістів безпілотних авіаційних комплексів готує фахівців для всіх родів військ та видів Збройних Сил України, окрім, звичайно, Повітряних Сил, де і завдання, і самі БпАК інші.
– За два роки наша школа підготувала понад тисячу зовнішніх пілотів безпілотних літальних апаратів та операторів безпілотних авіаційних комплексів, розповідає викладач школи старший лейтенант Ростислав. – Курсанти опановують такі сучасні безпілотні авіаційні комплекси, як “Лелека-100”, А1-СМ “Фурія”, PD-1 та Sparrow.
На запитання, чи всі курсанти є військовослужбовцями служби за контрактом, молодий офіцер відповідає просто: для солдата-строковика це занадто висока відповідальність, керування дороговартісним комплексом. Тож усі без винятку курсанти, як, до речі, і в інших школах навчального центру, це – контрактники. Ті, які вже призначені чи плануються до призначення після навчання на відповідні посади у своїх військових частинах. Відбір кандидати проходять досить прискіпливий, адже спеціальність є високотехнологічною, вимагає від фахівця високого рівня інтелекту та гарної технічної підготовки. Далеко не всі, хто приїжджає на навчання, проходять вступні іспити, до яких входять фізична підготовка, психологічний відбір та тести на інтелект.
Ну, і вже ті, хто таки став курсантом, протягом 3-4,5 місяців, залежно від БпАК, який опановують, напружено тренуються та освоюють новітню техніку.
Школа підготовки спеціалістів радіоелектронної розвідки також значних змін зазнала у 2014 році, з початком російської збройної агресії проти України.
– У навчальному процесі почалося кардинальне переосмислення та перегляд змісту навчання курсантів, починаючи від змін у визначенні реального противника до змін у методиці проведення занять та планування навчального процесу, що викликало докорінне перероблення всіх навчально-методичних матеріалів, – говорить начальник школи майор Олександр. – Також зміни вносять щороку з урахуванням досвіду ведення розвідки в районі проведення ООС.
Викладачі школи спеціалістів РЕР також мають бойовий досвід участі в операціях АТО/ООС, що дозволяє їм предметно навчати курсантів не лише теорії, а й практики ведення радіоелектронної розвідки, пояснювати нюанси роботи в бойових умовах.
Для навчання школа РЕР використовує сучасні засоби радіоелектронної розвідки українського та іноземного виробництва, які широко застосовують у районі проведення ООС. Це, насамперед, такі засоби, як “Пластун-РП”, що визначає місцеположення радіоелектронних засобів противника на відстані до 20 км, “Мальва” та “Горлиця”, які застосовуються для радіоперехоплення та прослуховування сигналів противника, радіоприймальні пристрої “Восход”, Uniden та WinRadio, що дозволяють виконувати радіомоніторинг систем зв’язку ворога.
Усі ці засоби РЕР дозволяють викривати склад, стан, місцеположення та характер діяльності об’єктів розвідки збройних сил та інших військових формувань противника.
Ну, і школа спеціалістів радіоелектронної боротьби. Війна на сході України яскраво показала, наскільки важливе місце у сучасних воєнних конфліктах посідає РЕБ. Можна сміливо стверджувати, що війська РЕБ останніми роками набули буквально стратегічного значення.
– Передусім це тому, що дії засобів РЕБ можуть бути спрямовані на ключову інфраструктуру противника, – свідчить начальник школи спеціалістів РЕБ майор Андрій. – Наприклад, наслідком роботи РЕБ може стати дезорганізація системи управління військами і зброєю, подавлення пунктів управління та зв’язку, а також прикриття об’єктів (підрозділів) від засобів розвідки противника. Тобто метою РЕБ є усунення переваг противника в електромагнітному середовищі і забезпечення безперешкодного доступу до електромагнітного спектра, вільне його використання як інформаційного середовища для своїх військ. При цьому РЕБ може здійснюватись у повітрі, на морі та із земної поверхні з використанням пілотованих та безпілотних систем.
За два роки з моменту переформування в школу цей підрозділ підготував та випустив понад 800 фахівців РЕБ рядового та сержантського складу для ЗС України. Це спеціалісти радіотехнічних засобів радіоелектронного заглушення радіолокації, тактичних систем радіорозвідки та пеленгування, комплексів автоматизованого управління засобами радіоперешкод, радіотехнічних засобів радіоелектронного подавлення БПЛА, радіотехнічних засобів комплексного технічного контролю, радіозасобів радіоелектронного заглушення КХ-радіозв’язку та радіозасобів радіоелектронного заглушення УКХ-радіозв’язку. Отже, перелік спеціальностей досить значний.
Підготовка фахівців РЕБ здійснюється на новітніх зразках озброєння, різних виробників, що активно застосовуються в районі проведення ООС.
Інструкторсько-викладацький склад школи РЕБ також у повному складі залучається до виконання завдань за призначенням у районі операції Об’єднаних сил.
З підрозділом, що невдовзі стане також окремою школою, все зрозуміло з частини його назви – охорона державної таємниці. Тут проходять службу та навчаються виключно вмотивовані та перевірені професіонали військової справи, спектр завдань яких навряд чи варто озвучувати – будь-якому професійному військовому він приблизно знайомий. Інструкторсько-викладацький склад також брав участь у бойових діях.
Ось такий строкатий склад частини-іменинниці, що розташовується на Поліссі і звідки щокілька місяців до військових частин видів та родів військ роз’їжджаються підготовлені фахівці. Як солдати, так і сержанти, а також – випускники сертифікованих курсів І та ІІ кваліфікаційних рівнів. Але найголовніше – це фахівці рідкісних раніше і таких необхідних у військах сьогодні спеціальностей.
Олексій Тригуб