Напередодні сумної річниці початку військових дій на Сході України учні черкаської ЗОШ №30 вшанували пам’ять загиблого в АТО випускника своєї школи Олександра Шаповала. У серпні 2015 року поблизу села Карлівка Мар’їнського району Донеччини командир розвідувального взводу загинув, виконуючи бойове завдання, підірвавшись на ворожому фугасі. Старшому лейтенанту з позивним “Фортуна” було лише 23 роки. За підтримки громадської організації “Громадська ініціатива “ЛАД” школярі побували на малій батьківщині героя АТО, поспілкувалися з його рідними та вшанували пам’ять Олександра на його могилі.

Усі семеро школярів – члени рою “Литаври” дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Джура”. Вони разом із завучем школи Світланою Мозговою вже давно планували поїхати у селище Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області, де похований герой. Тут проживають його дідусь і бабуся. 7 квітня ті зустріли учнів школи, яку їхній онук закінчив у 2006 році. Пам’ять про героїчного випускника увічнена у меморіальній дошці на фасаді черкаської ЗОШ №30.

Вчителі школи пам’ятають Олександра життєрадісним і талановитим учнем, а ще – шкільним улюбленцем і завсідником цікавих шкільних заходів.

– Він і на баяні грав, і співав, і танцював, і спортом встигав займатися, – згадує завуч школи Світлана Мозгова. – Причому був талановитим в усьому. Наприклад, чудово співав у хорі. А як танцював! Брав участь мало не в усіх шкільних заходах. Я не викладала у нього, тому згадую його переважно на шкільній сцені, а ще з баяном у руках. Він був невисокого зросту, тому на його тлі баян видавався просто величезним. Казали, що баян більший за Сашка.

І це не можна згадувати без посмішки. До речі, і на війні він не розлучався зі своїм баяном. Як розповіла нам у Єлизаветградці бабуся Олександра, під акомпанемент його баяна солдати вранці вставали з ліжка, а потім так само під звуки баяну робили зарядку. Це так у його дусі!

Він не був відмінником, проте вчився добре, пригадують у школі. Таких, як він, називають “твердими хорошистами”. Його вмовляли залишитися у школі й закінчити 11 класів, проте Олександр мріяв стати військовим, і якнайшвидше. Тож після 9 класу вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

– Думаю, він легко міг би вчитися краще, просто завжди був завантажений позашкільним життям, – продовжує Світлана Мозгова.

– Здавалося, він просто поспішав жити та йшов до своєї мети стати військовим попри вмовляння залишитися у школі. Йому говорили: закінчиш школу, вступиш одразу до військового училища, але він і чути нічого не хотів. До речі, щодо оцінок, вже ліцей він закінчив із відзнакою. Про це розповідала його мама.

Після ліцею Олександр вступив до Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Лейтенантські погони отримав у 2014 році – у розпал військової агресії на Сході України. У серпні того ж року був направлений в АТО. Брав участь у запеклих боях за Донецький аеропорт. Але його кар’єра військового була надто короткою – 5 серпня її підступно перервала ворожа фугасна міна.

Олександру Шаповалу назавжди залишилося 23 роки. Свій останній день народження він відзначив менш ніж за два тижні до загибелі.

За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за вірність військовій присязі Олександра посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького та присвоєно військове звання капітана. Крім того, влада Черкас нагородила його відзнакою “Почесний громадянин міста Черкаси”.

Ройовий “Литаврів” Сергій Русін каже, що зустріч із рідними Олександра Шаповала і вшанування його пам’яті справили на нього сильні враження. Нині він так само, як і Олександр, планує стати військовим.

– Наша школа пишається своїм випускником, якому, на жаль, довелося покласти життя за нашу Україну. Всі лінійки та військово-патріотичні заходи у нас проходять із вшануванням його пам’яті. Тому було надзвичайно приємно і цікаво поспілкуватися з його рідними, почути їхні розповіді про Олександра, про його мрії. Його дідусь і бабуся виявилися гостинними, доброзичливими і дуже позитивними людьми, – розповів Сергій Русін.

Учні та адміністрація школи щиро дякують громадській організації “Громадська ініціатива “ЛАД” за надану допомогу для поїздки на малу батьківщину Олександра Шаповала й зустрічі з його близькими.

– Ми давно хотіли поїхати з нашим роєм в Єлизаветградку, але щоразу щось не складалося: то з транспортом проблеми виникали, то пального не було, – зізнається Світлана Мозгова. – Зрештою прийшла з проханням про допомогу до громадської організації “ЛАД” і була приємно вражена, що нам відразу погодилися допомогти. Величезне спасибі їм від нас усіх.

Член наглядової ради ГО “Громадська ініціатива “ЛАД” Євген Курбет зазначає, що “ЛАД” з радістю допоміг організувати поїздку. Адже вона стала надзвичайно важливою як для рідних Олександра Шаповала, так і для юних черкащан.

За словами Євгена Курбета, у теперішні часи виховання молоді у патріотичному руслі та вшанування пам’яті наших військових має чи не вирішальне значення для долі країни, її можливості захистити себе та своє майбутнє.