Повідомлення

Його особову справи ми знайшли у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління. Біографію вперше опублікували в т. 1 енциклопедії “Подєбрадський полк” Армії УНР” (Київ, 2015).

Евзебій Васильович АРІЙЧУК – підпільник, контррозвідник УГА та Армії УНР; хорунжий Буковинського куреня 3-ї Залізної дивізії, старшина для доручень при штабі 4-ї Київської дивізії Армії УНР; звання – хорунжий Армії УНР. Народився він 30 серпня 1892 р. у с. Шипинці Кіцманського повіту на Буковині, тепер село належить до Кіцманського району Чернівецької області.

У “Власноручному описі життя” Евзебій Арійчук зазначав: “Замешкую в Драчинцях, повіт Рашківці, на Буковині. Маю 4 гімназіяльні (класи) в Кіцмані. До війська нарокував (пішов. – Ред.) добровільно в 1911 році. 1 марта 1914 року був приділений до жандармерії, а під час війни приділений до “Нахрінштелле цум генерал Фішер в Чернівцях” (Nachrichtenstelle zum... – Бюро розвідки при генералові Фішері в Чернівцях; йдеться про коменданта жандармерії Галичини і Буковини генерал-майора Едуарда Фішера, який у 1914 – 1915 роках, ще будучи полковником, став організатором крайової оборони краю і керівником “малої війни” (партизанки) в краї. – Ред.)”.

1915 року Евзебій був поранений. Після лікування знову зголосився до жандармерії. “В 1917 році приділений до постерунку Глиниці аж до розпаду Австрії. Маю австрійські заслуги: срібний хрест з короною, срібну медаль 1-го класу, залізний хрест з короною, Карлштрутинкрайц (військовий хрест імператора Карла /Karl-Truppenkreuz/ – сина Франца Йосифа. – Ред.) і хрест мобілізаційний 1912 – 1913 років.

За українських часів – при жандармерії, опісля (працював) в підпільному комітеті на Буковині. Перейшов до Галичини. 16 січня 1919 року приділений до “РВ” (тут і далі: розвідчого відділу. – Ред.), Коломия [УГА].

Опісля відкомандирований до Городенки, де відкрив (тут і далі: викрив. – Ред.) польську організацію (у березні 1919 р. тут було арештовано близько 60-ти польських агентів, які планували здійснити переворот у місті. – Ред.). Після відвороту за Дністер був приділений до “Р2В” Заліщики, де також відкрив польську організацію.

Опісля здійснив перехід через Збруч до Кам’янця-Подільського, з Кам’янця був приділений до Могилева-Подільського до “Р2В” і організації “Буковинського куріня”.

З Могилева – відворот аж до Чорториї на Волині, де захворів на плямистий тиф. Опісля повернув до Проскурова і перейшов польсько-большевицьку позицію і прибув до Винниці. З Винниці прибув до Балти, де знайшов зв’язок з підпільною організацією, і мене на цей час приділили до (нерозбірливо) на Херсонщині, і був помічником сотника Дідушка від СС (Січових стрільців. – Ред.).

Зробили повстання проти більшовиків і в цей час злучилися з 4-ю Київською дивізією [Юрка] Тютюнника. Був приділений до контррозвідки. Виступив з контррозвідки і був приділений яко старшина для доручень при 4 Київській дивізії. 2 січня 1921 року прибув до табора в Ліберцях. 14 марта 1921 року з Ліберця до Йозефова. 30 червня 1923 року”.

Евзебій Арійчук навчався в учительській семінарії в Йозефові. У таборі в Йозефові (ЧСР) виконував обов’язки “булавного справника” (діловода), будучи членом українського командування табору, яке очолював полк. А. Вольф. Член правління театральної секції культурно-просвітного гуртка табору в Йозефові, 24 квітня 1922 обраний сценаристом.

Хотів здобути вищу освіту в Українській господарській академії в Подєбрадах, написав заяву, але його не прийняли – через відсутність документів про середню освіту.

Після 30 червня 1923 р. – доля Евзебія Арійчука невідома. Сподіваємось, що ця публікація зацікавить істориків української розвідки і вони почнуть шукати сліди легендарного українського розвідника.

Роман КОВАЛЬ, Віктор МОРЕНЕЦЬ

Дж.: Коваль Р., Моренець В. “Подєбрадський полк” Армії УНР” (Київ, 2016; 2-ге видання). – Т. 1. – С. 40 – 41.

Посвідка Е. Арійчука публікується вперше.