Системна кампанія Сил безпеки та оборони України проти паливно-енергетичного комплексу росії ― удари по ворожих нафтобазах, нафтопереробних заводах, складах пального, бензовозах та танкерах ― поглиблює кризові явища в економіці держави-агресора.
Станом на початок липня 2026 року українські “далекобійні санкції” дісталися десяти найпотужніших російських нафтопереробних заводів:
● “киришинафтооргсинтез” ― лєнінґрадська область (1 000 км);
● “лукойл-волгограднафтопереробка” ― м. волґоґрад (600 км);
● “лукойл-нижньогороднафтооргсинтез”, ― ніжеґородська область (800 км);
● “лукойл-пермнафтооргсинтез” ― м. перм (1 500 км);
● “ярославнафтооргсинтез” ― м. ярославль (800 км);
● “танеко” ― м. нижньокамськ, татарстан (1 200 км);
● московський НПЗ ― м. москва (600 км);
● рязанський НПЗ ― м. рязань (500 км);
● туапсинський НПЗ ― м. туапсе, краснодарський край (700 км);
● омський НПЗ ― м. омськ (2 500 км).
Географія “далекобійних санкцій” від Сил оборони України
Найпотужніший з-поміж уражених — омський НПЗ, який належить компанії “ґазпромнєфть”, був здатний виробляти до 21 мільйона тонн нафтопродуктів на рік. Об'єкти заводу розташовані більш ніж за 2 500 км від кордону України. Підприємство випускає близько 50 видів нафтопродуктів, серед яких високооктанові бензини, дизельне й суднове паливо, авіаційне пальне, бітум, скраплений побутовий газ, технічна сірка та інша продукція.
Унаслідок ураження Омського НПЗ 6 липня 2026 року пошкодження зазнала установка первинної перегонки нафти СДУ-10, на яку припадає близько 38 % виробничої потужності підприємства — 24 580 метричних тонн на добу.
Крім того, через розрив технологічного ланцюга зупинилася установка первинної переробки СДУ-11. Вона забезпечує ще 37% виробничої потужності заводу, а її продуктивність становить 24 000 тонн нафти на добу. Отже, найбільший російський НПЗ втратив близько 75 % своїх виробничих потужностей.
Наслідки “далекобійних санкцій” для омського НПЗ
Паливна криза охопила фактично всі основні види пального і в регіонах росії, і на тимчасово окупованих територіях України. Обмеження на заправках діють уже в 38 так званих суб'єктах рф.
Ліміти обсягів продажу росія запровадила навіть у тих регіонах, де дефіцит пального вдалося частково стримати завдяки оперативним постачанням. До такої “стабілізованої зони” дефіциту бензину потрапили:
• 11 суб’єктів центрального округу рф: бєлгородська, брянська, воронезька, івановська, калузька, костромська, курська, орловська, рязанська, тверська та тульська області;
• 6 суб’єктів приволзького округу: башкортостан, республіка мордовія, кіровська та нижньогородська області, пермський край та чуваська республіка;
• 6 суб’єктів північно-західного округу: республіка карелія, а також арханґєльська, волоґодська, лєнінґрадська, новґородська та псковська області;
• 4 суб’єкти сибірського округу: республіка тива, красноярський край, а також кємєровська та новосибірська області;
• 3 суб’єкти південного округу: астраханська та ростовська області, а також краснодарський край;
• 3 суб’єкти уральського округу: свєрдловська та чєлябінська області, а також ямало-ненецький автономний округ;
• 3 суб’єкти далекосхідного округу: камчатський, приморський та хабаровський краї;
• 2 суб’єкти північно-кавказького округу: республіка кабардино-балкарія та ставропольський край.
Іншим регіонам держави-агресора пощастило менше — у 31 суб’єкті рф введені значні обмеження:
• 7 суб’єктів приволзького округу: оренбурзька, пєнзенська, самарська, саратовська, ульяновська області, а також республіка татарстан і удмуртська республіка;
• 5 суб’єктів сибірського округу: республіка алтай, алтайський край, а також іркутська, омська та томська області;
• 5 суб’єктів далекосхідного округу: амурська, магаданська, сахалінська області, а також республіка бурятія та забайкальський край;
• 4 суб’єкти центрального округу: липецька, московська та смоленська області, а також місто федерального значення і столиця рф москва;
• 4 суб’єкти північно-західного округу: російський анклав калінінґрад, місто федерального значення санкт-пєтєрбурґ, республіка комі та мурманська область;
• 3 суб’єкти уральського округу: курганська та тюменська області, а також ханти-мансійський автономний округ;
• 2 суб’єкти південного округу: республіка адиґєя та волґоґрадська область;
• 1 суб’єкт північно-кавказького округу: республіка дагестан.
Залежно від ситуації в регіоні, за один раз на АЗС продають від 15 до 40 літрів пального на один автомобіль.
Дефіцит вже почав впливати на логістику та строки постачання продукції. Зокрема, в ульяновській області після запровадження обмежень на продаж бензину та дизельного пального для вантажівок один із місцевих виробників попередив контрагентів про можливі затримки з поставками.
У карелії через величезні черги час заправки вантажного транспорту зріс із 10 хвилин до двох годин. Логістичні компанії повідомляють про включення додаткових витрат у вартість своїх послуг, а середня ціна перевезень уже зросла на 5 %.
Імпортований із білорусі бензин марки АІ-92 різко подорожчав. Лише за один тиждень його ціна зросла на 6 % — до 127 тисяч рублів за тонну, а від початку травня — у 1,8 раза. Із 1 до 26 червня біржові продажі білоруського бензину становили 79 380 тонн, тоді як до початку кризи його практично не закуповували.
Учасники ринку зазначають, що білоруські Мозирський і Новополоцький НПЗ теоретично здатні частково покрити потреби лише московського регіону.
Для подолання кризи кремль шукає альтернативні джерела готових нафтопродуктів, зокрема в Індії. Імпорт здійснюється морським шляхом. Відомо, що москва вже очікує на поставку 60–70 тисяч тонн бензину.
Загалом країна-бензоколонка планує імпортувати до 400 тисяч тонн пального щомісяця.
Водночас середньодобовий морський експорт російської сирої нафти зріс до 4,13 млн барелів на добу — це найвищий показник за весь період повномасштабної російсько-української війни. У такий спосіб росія намагається компенсувати втрати на тлі скорочення можливостей нафтопереробки.
Однак збільшення обсягів експорту не призвело до зростання доходів. Через падіння цін на російську сировину тижневі нафтові надходження рф скоротилися до 1,9 млрд доларів — це найнижчий показник з березня 2026 року.
За даними міністерства фінансів держави-агресора росії, федеральний бюджет виплатив нафтовим компаніям 4,06 млрд доларів субсидій, зокрема близько 2,74 млрд доларів у межах демпферного механізму та ще приблизно 1,32 млрд доларів у вигляді зворотного акцизу. За минулі три місяці сукупний обсяг таких виплат сягнув 13,38 млрд доларів.
Це свідчить про серйозні проблеми російської нафтопереробної галузі. Попри зростання надходжень від податку на видобуток корисних копалин, які в червні становили близько 12,59 млрд доларів, значна частина цих коштів фактично повернулася нафтовим компаніям у вигляді державних субсидій.
Загалом за підсумками першого півріччя 2026 року нафтогазові доходи бюджету рф скоротилися на 23 %. У валютному еквіваленті вони становили 47,5 млрд доларів — це найнижчий показник від часів пандемії COVID-19.
Додатковий фінансовий тиск на галузь створює необхідність у ремонті пошкоджених нафтопереробних потужностей і будівництві нових резервуарів для зберігання пального. На ці потреби планують спрямувати десятки мільярдів доларів. За окремими оцінками, ремонт лише московського НПЗ може коштувати близько мільярда доларів.
У результаті москва вирішила перенести планові ремонти вцілілих нафтопереробних потужностей “на кращі часи”, а вже розпочаті роботи — скоротити до мінімально необхідного обсягу, достатнього для підтримання працездатності установок.