В Одесі знайшли спосіб, як мотивувати учасників антитерористичної операції розпочинати нове життя

У місті біля моря вже два роки поспіль діє програма бізнес-навчання для демобілізованих військовослужбовців “Новий відлік” у рамках освітнього проекту для підприємців-початківців Impact Academy

Цей проект реалізує команда креативного простору Іmpact Hub Odessa за підтримки Міжнародного фонду “Відродження», благодійного фонду “Карітас Одеса” Української греко-католицької церкви та асоціації підприємців Одеси.

Нещодавно проект “Новий вiдлiк” визначив свого сімнадцятого переможця. Ним став одесит, демобілізований старший солдат Збройних Сил України Микола Полторак, який після навчання захопився ідеєю створення екологічного саморегульованого сільського господарства. Чоловік прагне розвивати пермакультуру в Одеському регіоні.

До війни сім’я Миколи Полторака – він, дружина й четверо дітей – мешкала у квартирі, житлова площа якої становила… вісім квадратних метрів. Микола примудрився облаштувати все так, щоб для кожного знайшовся свій куточок. Навіть для улюбленої кішки. Ліжечка розмістив, як у купе поїзда, – двома ярусами.

У грудні 2013-го, після жорстокого розгону студентів, Микола Полторак узяв прапор, зробив напис “Одеса” й поїхав у Київ. Вийшов на Майдан, і практично одразу біля нього стали збиратися люди. І з кожним днем одеситів ставало дедалі більше. Багато які з них потім добровільно вирушили в район АТО.

– Я теж пішов добровольцем на війну, аби ця зараза сюди не прийшла. Дуже вплинули історії про репресованих, загиблих і заморених голодом родичів. Потихеньку зрозумів, що ми з росіянами різні: різні країни й різні народи. І хоча в мене була “відмазка” – четверо дітей, але саме заради них я й пішов воювати за Україну. Хочу, щоб вони бачили краще життя. Думаю, у нас це вийде. Адже вийшло на Майдані, коли були один за всіх і всі за одного!

До речі, на трагічних відеозаписах 2014-го з Інститутської вулиці в Києві можна побачити й нашого героя, що витягував поранених людей із зони обстрілу.

Антитерористична операція для Миколи Полторака почалася зі служби в Одеському батальйоні територіальної оборони. Спочатку підрозділ стояв на Придністровському кордоні. Опісля його було відправлено в район АТО. Згодом, коли перевівся в інший батальйон, Миколу зарахували в розвідку.

Уранці 15 червня 2015 року Микола Полторак зазнав поранення.

– Було заплановано операцію, ми готувалися до висунення, – розповідає він. – Тому вранці перед виходом обстріляли посадки з автоматичних станкових гранатометів, а потім пішли прочісувати лісосмуги.

Очевидно, під час обстрілу наші бійці налякали диверсантів. Розвідники виявили сліди лежання, рюкзак, набитий російським спорядженням, спецпайки та рацію. Неподалік у воронці валявся скинутий черевик, залитий кров’ю. Але нікого поруч не було. Поки шукали пораненого, Микола й напоровся на міну.

– У мене, як у розвідника, є хобі: розшифровую відеозаписи з безпілотників, – ділиться Микола. – Упізнаю об’єкт, з’ясовую його координати й наношу на карту. Тому я добре знав розташування вогневих позицій противника й техніки. Але тієї миті я не зрозумів, що коли є воронка від вибуху, то напевно тут мінне поле. Ось і наступив. Одразу не второпав, що сталося. Пам’ятаю, переніс вагу на другу ногу, і тут ззаду пролунав вибух. Слава Богу, не впав на іншу міну. Спробував піднятися – не виходить. Дивлюсь на ногу, а там лише кістка…

На щастя, товариші Миколи виявилися досвідченими військовими, які проходили курси тактичної медицини. Просто на мінному полі вони наклали джгут, зупинили кров і витягли пораненого в безпечне місце. Після цього був госпіталь у Маріуполі, потім у Дніпрі, де лікарі були змушені ампутувати Миколі Полтораку ногу. Закінчилося лікування в Одеському госпіталі, у якому його оточили турботою лікарі та волонтери. І це аж ніяк не тому, що старший солдат – тезко за прізвищем Міністра оборони.

Уже згодом, дізнавшись про біду бійця, фахівці фірми “Телус» виготовили для нього першокласний спортивний протез ноги. Вартість протезування частково компенсували за рахунок державних коштів, а левову частку витрат узяло на себе підприємство. А невдовзі ще додалися клопоти з новосіллям.

– Коли сказали телефоном, що вручатимуть ключі від нової квартири, мене аж затрясло через хвилювання. Не вірилося. Після АТО я став на чергу на житло, як інвалід війни, глава багатодітної родини. Але можна було чекати довго, коли не все життя. І тут сталося диво… Квартира – понад сто квадратних метрів у новому будинку по вулиці Архітекторській, у центрі Одеси!

Миколі це додало сил. Чоловік зрозумів, що треба брати відповідальність за власне життя й за долю своєї родини, а не далі чекати на всебічну допомогу. Треба здобувати освіту, шукати новий старт.

Він дізнався про Impact Hub Odessa, де сконцентровано велике середовище бізнесменів, які є доволі активними в місті. Вже багато хто з випускників проекту завдяки фонду “Відродження” отримав міні-гранти на реалізацію таких проектів, як таксі для людей з обмеженими фізичними можливостями, чебуречна, вирощування агрокультур, скеледром, агентство дитячих свят, генд-мейд продукція тощо.

– Після участі в АТО я став рішучішим і позбувся комплексів. У проекті брав участь, щоб здобути нові знання. Крім того, пройшов тренінги з пермакультури та соціальної відповідальності. Днями я захистив великий проект, отримав міні-грант у розмірі тридцять тисяч гривень і вже готовий навчати людей вирощувати продукти з мінімальними затратами, але з максимальною користю, – розповів Микола Полторак.

Євгеній СИЛКІН